ћовна ситуац≥¤ в Ѕ≥лорус≥ ≥ проблеми норм б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови

ƒержавн≥сть украњнськоњ мови ≥ мовний досв≥д св≥ту

ћатер≥али м≥жнародноњ конференц≥њ

ињв - 2000

ќ. —копненко ( ињв)

Ќова соц≥ально-пол≥тична ситуац≥¤ у крањнах ÷ентральноњ, —х≥дноњ ≥ ѕ≥вденно-—х≥дноњ ™вропи, спричинена зм≥нами останнього дес¤тил≥тт¤, а також усе потужн≥ш≥ тенденц≥њ глобал≥зац≥њ св≥товоњ економ≥ки начебто навмисне увиразнюють проблему мовноњ ст≥йкост≥ народ≥в рег≥ону в добу дос≥ небачених ≥нформац≥йних технолог≥й ≥ загальноцив≥л≥зац≥йного тиску на прост≥р традиц≥йноњ культури. ƒл¤ б≥льшост≥ народ≥в ц≥Їњ частини континенту характер њхньоњ мовноњ ст≥йкост≥ визначатиме той чи ≥нший шл¤х вибору ор≥Їнтир≥в розвитку власноњ мови. Ѕ≥лорусь же входить у третЇ тис¤чол≥тт¤ ≥з замуленими джерелами, що живл¤ть цю ст≥йк≥сть, бо вс≥ вони, ¤к-от: нац≥ональна традиц≥¤, нац≥ональна св≥дом≥сть та сол≥дарн≥сть, нац≥ональна культура, нац≥ональний мир ≥ сп≥вроб≥тництво з ≥ншими народами Ц парал≥зован≥ або й атрофован≥ (1).

ƒл¤ того, щоб зрозум≥ти сучасну мовну ситуац≥ю в –еспубл≥ц≥ Ѕ≥лорусь ≥ тенденц≥њ мовноњ пол≥тики в ц≥й крањн≥, зробимо к≥лька загальних зауваг щодо ≥стор≥њ формуванн¤ њњ л≥нгвального ландшафту. Ѕ≥лоруська мова сформувалас¤ на ірунт≥ протоб≥лоруських плем≥нних д≥алект≥в дрегович≥в, радимич≥в, зах≥дних кривич≥в, зазнавши субстратного балтського впливу. ¬продовж останн≥х восьмисот рок≥в мовна ситуац≥¤ у Ѕ≥лорус≥ характеризувалас¤ на¤вн≥стю ¤к гомогенних ≥ гомоморфних, так ≥ гетерогенних ≥ гетероморфних угруповань ≥д≥ом≥в на р≥вн≥ територ≥альних д≥алект≥в ≥, кр≥м того, диглос≥Їю: оф≥ц≥йна (державна) мова Ц р≥дна мова. —кладниками диглос≥њ в р≥зн≥ пер≥оди ≥стор≥њ були ¤к слов'¤нськ≥, так ≥ неслов'¤нськ≥ мови. “ак, за час≥в ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського диглос≥¤ будувалас¤ на опозиц≥њ староб≥лоруська мова Ц р≥дн≥ б≥лоруськ≥, украњнськ≥, Їврейськ≥, татарськ≥, литовськ≥ д≥алекти. ѕ≥сл¤ Ћюбл≥нськоњ ун≥њ староб≥лоруська мова була поступово вит≥снена з ужитку польською. «а час≥в входженн¤ Ѕ≥лорус≥ в –ос≥йську ≥мпер≥ю (особливо п≥сл¤ повстань 1834 ≥ 1863 pp.) на першому м≥сц≥ в цьому протиставленн≥ м≥цно закр≥плюЇтьс¤ рос≥йська мова.

Ќа зах≥дноб≥лоруських земл¤х, ¤к≥ в 1920 Ц 1939 pp. входили до складу ѕольщ≥, диглос≥¤ мала такий вигл¤д: польська мова Ц д≥алекти народ≥в, що жили на цих територ≥¤х (б≥лорус≥в, Їврењв, украњнц≥в, рос≥¤н, литовц≥в). ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни внасл≥док кардинальних зм≥н у структур≥ населенн¤ та завд¤ки ур¤дов≥й пол≥тиц≥ в Ѕ–—– сфера застосуванн¤ ¤к б≥лоруськоњ, так ≥ ≥нших мов, кр≥м рос≥йськоњ, суттЇво звузилас¤, а де¤к≥ з них (напр., б≥лоруський д≥алект њдишу) взагал≥ зникли з л≥нгв≥стичноњ карти.

«г≥дно з даними останнього перепису населенн¤ Ѕ≥лорус≥ на 16 лютого 1999 p., к≥льк≥сть пост≥йного населенн¤ крањни становила 10 млн. 45 тис. ос≥б. ” м≥ських поселенн¤х мешкало 6 млн. 961 тис. ос≥б (69%), у с≥льських населених пунктах Ц « млн. 84 тис. ос≥б (31% в≥д загальноњ к≥лькост≥ населенн¤). ” столиц≥ Ѕ≥лорус≥ м≥ст≥ ћ≥нську сконцентровано 1 млн. 680 тис. ос≥б, або 24% в≥д загальноњ к≥лькост≥ м≥ського населенн¤ (2).

ћ≥н≥стерство статистики й анал≥зу –еспубл≥ки Ѕ≥лорусь у зведенн¤х цього перепису пов≥домл¤Ї, що "нац≥ональн≥сть, ¤к ≥ при минулих переписах, зазначалас¤ населенн¤м на основ≥ його самосв≥домост≥. Ќац≥ональн≥сть д≥тей визначалас¤ батьками" (3). ¬≥дпов≥дно до оф≥ц≥йноњ ≥нформац≥њ, б≥льш≥сть громад¤н держави (81%) вважаЇ себе б≥лорусами, 11% - рос≥¤нами, майже 4% Ц пол¤ками, 2% Ц украњнц¤ми, 0,3% - Ївре¤ми, 0,8% зарахували себе до ≥нших нац≥ональностей.

ѕроте, беззастережно дов≥р¤ти цим в≥домост¤м не варто, оск≥льки в п≥вденно-зах≥дному рег≥он≥ крањни значна частина автохтонного населенн¤ маЇ не ч≥тко викристал≥зовану нац≥ональну св≥дом≥сть ≥ сприймаЇ етнон≥м б≥лорус ¤к пол≥тон≥м.

” пер≥од м≥ж переписами населенн¤ 1989 ≥ 1999 pp. в≥дбулос¤ зменшенн¤ к≥лькост≥ представник≥в нац≥ональних меншин, натом≥сть заф≥ксовано зростанн¤ к≥лькост≥ представник≥в титульноњ нац≥њ. “ак, к≥льк≥сть рос≥¤н зменшилас¤ майже на 2% (1989 Ц 13,2%; 1999 Ц 11,4%), украњнц≥в на 0,5% (1989 Ц 2,9%; 1999 Ц 2,4%), Їврењв на 0,8% (1989 - 1,1%; 1999 - 0,3%), пол¤к≥в на 0,2% (1989 - 4,1%; 1999 Ц 3,9%).

« оф≥ц≥йних документ≥в ћ≥н≥стерства статистики й анал≥зу Ѕ≥лорус≥ випливаЇ, що р≥дною мовою мову своЇњ нац≥ональност≥ назвали майже 82% населенн¤ крањни, однак мовою своЇњ нац≥ональност≥ користуютьс¤ вдома т≥льки 45% громад¤н. Ѕ≥лоруською мовою вдома звичайно розмовл¤ють « млн. 683 тис. ос≥б, або 37% населенн¤ крањни. « них 3 млн. 373 тис. ос≥б (92%) становл¤ть б≥лоруси. ќднак серед б≥лорус≥в њхн¤ питома вага становить лише 41%. –ос≥йську мову ¤к мову своЇњ родини назвали 6 млн. 308 тис. ос≥б, або 63% в≥д загальноњ к≥лькост≥ населенн¤ держави. « них 4 млн. 783 тис. - б≥лоруси. —еред б≥лорус≥в њхн¤ питома вага становить 59% (4).

” XX ст. б≥лоруська мова т≥льки прот¤гом двох нетривалих пер≥од≥в упритул наблизилас¤ до здобутт¤ реального статусу державноњ (у 20-х рр., до початку стал≥нських репрес≥й, ≥ в 1991 Ц 1995 pp.). Ќаприк≥нц≥ ≥снуванн¤ –ад¤нського —оюзу (1990 р.) ¬ерховна –ада Ѕ≥лоруськоњ –—– ухвалила надзвичайно л≥беральний "«акон про мови", ¤кий проголошував б≥лоруську мову державною. ѕроте, ¤кщо п≥дходити до нього ≥з суворою м≥ркою, цей закон спром≥гс¤ т≥льки юридично заф≥ксувати рос≥йсько-б≥лоруську двомовн≥сть, з виразно ослабленим њњ другим компонентом (5).

ѕ≥сл¤ проведенн¤ в крањн≥ референдуму 1995 p., ¤кий б≥льш≥сть крањн св≥ту визнали нелег≥тимним, державна пол≥тика, спр¤мована на впровадженн¤ б≥лоруськоњ мови в р≥зн≥ сфери громадського житт¤, згортаЇтьс¤. 1998 р. Ќац≥ональн≥ збори –еспубл≥ки Ѕ≥лорусь ухвалюють нову редакц≥ю "«акону про мови", в ¤кому проголошено державн≥сть б≥лоруськоњ ≥ рос≥йськоњ мов. ёридичне закр≥пленн¤ необов'¤зковост≥ використанн¤ б≥лоруськоњ мови в оф≥ц≥йному вжитку спричинило майже повсюдне њњ вит≥сненн¤ з≥ структур державноњ влади. Ѕ≥льш≥сть статей згаданого закону сформульовано таким чином, що в одночасному застосуванн≥ двох мов немаЇ ан≥ найменшоњ потреби. Ќаприклад, у статт≥ восьм≥й зазначено: "” –еспубл≥ц≥ Ѕ≥лорусь мовами д≥ловодства ≥ документац≥њ, а також мовами взаЇмостосунк≥в державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого керуванн¤ ≥ самовр¤дуванн¤, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ громадських об'Їднань Ї б≥лоруська ≥ (або) рос≥йська мова" (6). ѕевна р≥ч, що за умов низького культурного престижу б≥лоруськоњ мови цей закон ще б≥льше спри¤тиме звуженню њњ сусп≥льно-комун≥кативних функц≥й.

Ќаприк≥нц≥ 80-х pp. XX ст. у ћ≥нську не було жодноњ б≥лоруськомовноњ школи. ¬≥д 1990-го до 1995-го к≥льк≥сть шк≥л з б≥лоруською мовою навчанн¤ невпинно зростала, а п≥сл¤ цього пер≥оду запанувала ст≥йка зворотна тенденц≥¤. “ак, у 1997 Ц 1998 навчальному роц≥ базову ≥ середню осв≥ту б≥лоруською мовою здобувало майже 13,5% столичних школ¤р≥в, а в 1999-2000-близько 11% учн≥в ћ≥нська (7).

—пециф≥ку мовноњ ситуац≥њ в т≥й чи ≥нш≥й крањн≥ найкраще ≥ найрельЇфн≥ше в≥дображають недержавн≥ орган≥зац≥њ, покликан≥ пропагувати мову титульноњ нац≥њ. ” Ѕ≥лорус≥ в ц≥й царин≥ д≥Ї “овариство б≥лоруськоњ мови ≥м. ‘.—корини. ќлег “русов, голова товариства, так окреслюЇ конкретн≥ заходи орган≥зац≥њ, ¤ку в≥н очолюЇ, у св≥тл≥ результат≥в останнього перепису: "«авд¤ки онституц≥йному суду (ми) домоглис¤ ухваленн¤ розпор¤дженн¤, в≥дпов≥дно до ¤кого вс≥ бланки (поштов≥, митн≥ тощо) мають бути двомовн≥... ћи будемо вимагати 37% бланк≥в б≥лоруською мовою. ћова бланку спри¤Ї мов≥ заповненн¤. “аким чином, розширюЇтьс¤ сфера вжитку б≥лоруськоњ мови. —ьогодн≥ ми боремос¤ за реальну двомовн≥сть" (8).

” сучасн≥й слав≥стиц≥ утвердилас¤ думка, що нова б≥лоруська л≥тературна мова за своњм ≥сторичним розвитком займаЇ особливе м≥сце в слов'¤нському св≥т≥, оск≥льки м≥ж двома њњ основними пер≥одами Ц староб≥лоруським (до XVIII ст.) ≥ новоб≥лоруським (XIX Ц XX ст.ст.) Ц немаЇ жодноњ ланки, що з'Їднувала б њх у неперервну традиц≥ю (9). Ќова б≥лоруська л≥тературна мова не змогла скористатис¤ здобутками староб≥лоруськоњ, т¤гл≥сть л≥тературно-письмових практик попередн≥х епох ≥ нового часу було порушено наст≥льки кардинально, що в ≥стор≥њ б≥лоруськоњ мови XIX Ц XX ст.ст. не заф≥ксовано достатньоњ к≥лькост≥ пам'¤ток, щоб можна було говорити про спроби створенн¤ чогось схожого на украњнське ¤зич≥Ї.

ѕр¤ма неперервн≥сть новоњ б≥лоруськоњ писемност≥ починаЇтьс¤ т≥льки з 90-х рок≥в XIX ст. (10). ѕопри те, що б≥лоруська писемн≥сть до початку XX ст. пройшла великий шл¤х, л≥тературна мова в XIX ст. все-таки не склалас¤ (11). ѕричини були традиц≥йн≥ дл¤ багатьох колон≥альних народ≥в: в≥дсутн≥сть права на вживанн¤ р≥дноњ мови в ¤к≥й-небудь оф≥ц≥йн≥й сфер≥, брак пер≥одичних видань б≥лоруською мовою, що спонукали б до виробленн¤ л≥тературних норм.

ƒев'¤тир≥чч¤ (в≥д 1906-го до 1915-го) було вир≥шальним у формуванн≥ новоњ б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови. ¬ин¤ткову роль в ≥стор≥њ б≥лоруськоњ л≥тератури ≥ л≥тературноњ мови в≥д≥грала газета "Ќаша н≥ва", що виходила в цей пер≥од у ¬≥льн≥. √оловним чинником, ¤кий вплинув на виб≥р д≥алектноњ бази дл¤ л≥тературноњ мови (середньоб≥лоруських гов≥рок), стало те, що орган≥затори "Ќашае н≥вы" ≥ б≥лоруських видавництв, а також перш≥ велик≥ письменники були родом ≥з ћ≥нська або ¬≥льна та њхн≥х околиць (ќшм¤ни, ¬≥лейка, ¬оложин). Ќаприклад, засновники "Ќашае н≥вы" походили з ћ≥нщини, в≥дома письменниц¤ ÷ьотка (јлоњза ѕашкевич) Ц з-п≥д ¬асилашок, янка упала (редактор "Ќашае н≥вы" в 1914-1915 pp.) Ц з-п≥д –адашкович≥в, якуб олас Ц з-п≥д —товбц≥в, јлЇсь √урло, ÷≥шка √артний Ц з опил¤. ÷ьому спри¤ла ≥ л≥тературна традиц≥¤: саме пограничч¤ двох б≥лоруських д≥алект≥в (п≥вн≥чно-сх≥дного ≥ п≥вденно-зах≥дного) представл¤ли письменники старшоњ генерац≥њ ¬≥нцент ƒун≥н-ћарцинкевич ≥ ‘ранц≥шак Ѕогушевич, чињ твори розповсюджувалис¤ ≥ видавалис¤ ¤к напередодн≥, так ≥ в часи ≥снуванн¤ "Ќашае н≥вы" (12). ќтже, роль гов≥рок ÷ентральноњ Ѕ≥лорус≥ та ¬≥ленщини (так звана "в≥лейшчына" ≥ "барыса¢шчына") стала визначальною.

—ередньоб≥лоруськ≥ гов≥рки за своњм походженн¤м наймолодш≥ на територ≥њ Ѕ≥лорус≥. ¬они утворюють окрему м≥жд≥алектну групу, ¤ка постала внасл≥док фронтальноњ взаЇмод≥њ п≥вденно-зах≥дного ≥ п≥вн≥чно-сх≥дного нар≥ч б≥лоруськоњ мови. “ому ц≥ гов≥рки часом називають зм≥шаними, або перех≥дними. ¬заЇмод≥¤ р≥зних за д≥алектною належн≥стю гов≥рок та њхн≥х особливостей привела до виникненн¤ в середньоб≥лоруських гов≥рках мовних рис г≥бридного або г≥перичного характеру. ” наш час розгл¤даний д≥алектний масив розм≥щений на територ≥њ центральних район≥в ћ≥нськоњ област≥, у п≥вн≥чно-сх≥дних √родненськоњ, а також у п≥вн≥чних ≥ центральних районах √омельськоњ област≥ (13).

Ќайважлив≥шим кодиф≥кац≥йним документом новоњ б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови стала "Ѕеларуска¤ граматыка дл¤ школ" Ѕ.“арашкевича, видана кирилицею (гражданкою) ≥ латинкою у ¬≥льн≥ 1918 р. ÷ю працю було написано просто, з ор≥Їнтац≥Їю на учн¤, але њњ високий науково-методичний р≥вень дозволив з ус≥Їю повнотою заф≥ксувати вже певним чином устален≥ в процес≥ сусп≥льноњ мовноњ практики ¤вища. ”раховуючи традиц≥њ б≥лоруського книгодрукуванн¤, Ѕ.“арашкевич закр≥пив фонетичний принцип написанн¤ голосних (передачу на письм≥ таких рис, ¤к аканн¤ ≥ ¤канн¤), а ƒл¤ передач≥ приголосних Ц морфолог≥чний (город, матцы, хоч вимовл¤Їтьс¤ [горат], [мац:ы], з де¤кими поступками фонетичному принципов≥, щоб в≥ддзеркалити специф≥ку б≥лоруськоњ мови (дзеканн¤, цеканн¤, подовженн¤ приголосних, зм≥на в ≥ л на ¢ в певних позиц≥¤х, затверд≥нн¤ шипл¤чих, р та етимолог≥чного ц', асим≥л¤ц≥ю приголосних за м'¤к≥стю типу аканьне, сьнег, цьвЄрды, разьв≥вацца) тощо (14).

1929 р. Ѕ.“арашкевич п≥дготував п'¤те виданн¤ граматики, значно доповнивши ≥ переробивши њњ текст. «агалом "Ѕеларуска¤ граматыка дл¤ школ" виходила друком с≥м раз≥в, востаннЇ Ц 1943 р. у ћ≥нську (*). Ќа основ≥ ц≥Їњ прац≥ створювалис¤ п≥дручники б≥лоруськоњ мови ≥нших автор≥в. Ќин≥ усталилас¤ думка, що саме з виходом граматики Ѕ.“арашкевича розпочавс¤ процес стаб≥л≥зац≥њ норм новоњ б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови (15).

14 Ц 21 листопада 1926 р. ≤нститут б≥лоруськоњ культури орган≥зував у ћ≥нську јкадем≥чну конференц≥ю, що була покликана розгл¤нути реформи б≥лоруського правопису й азбуки. Ќа конференц≥ю прињхали б≥лоруськ≥ мовознавц≥ з ус≥х б≥лоруських земель, розд≥лених м≥ж ѕольщею ≥ –ад¤нським —оюзом. ўоправда, через пол≥тичн≥ перешкоди до складу делегац≥њ «ах≥дноњ Ѕ≥лорус≥ не вв≥йшли де¤к≥ ч≥льн≥ д≥¤ч≥ науки ≥ культури цього рег≥ону.

јкадем≥чна конференц≥¤ п≥сл¤ обговоренн¤ допов≥дей створила ѕравописну ком≥с≥ю, ¤ка розгл¤нула пропозиц≥њ допов≥дач≥в та учасник≥в конференц≥њ ≥ б≥льш≥стю голос≥в ухвалила таку постанову: поширенн¤ фонетичного принципу на приголосн≥ не розгл¤дати, а голосн≥ неверхнього п≥днесенн¤ п≥сл¤ м'¤ких приголосних передавати на письм≥ через ¤ т≥льки в першому переднаголошеному склад≥; частку не ≥ прийменник без писати через е; слова н¤хай, н¤ма писати через ¤, звук [й] п≥сл¤ голосних при окремому вживанн≥ або на початку слова писати через ≥, а звук [¢] Ц через ¢.

—творена јкадем≥чною конференц≥Їю √раф≥чна ком≥с≥¤ ухвалила позначати африкати [дз] ≥ [дж] сербськими л≥терами Р, Ю (Ред, хаЮу) л≥теру й зам≥нити л≥терою j ≥ вживан≥ њњ дл¤ позначенн¤ середньоп≥днеб≥нного звука, а йотован≥ л≥тери е, Є, ю, ¤ залишити дл¤ позначенн¤ т≥льки в≥дпов≥дних голосних звук≥в ≥ м'¤кост≥ попереднього приголосного звука (16).

”хвален≥ конференц≥Їю постанови про реформу б≥лоруського правопису й граф≥ки не мали сили закону, однак де¤к≥ з них (досить виб≥рково) були врахован≥ при виробленн≥ правописних проект≥в 1930-го ≥ 1933-го рр.

26 серпн¤ 1933 р. –ада народних ком≥сар≥в Ѕ–—– постановою "ѕро зм≥ни й спрощенн¤ б≥лоруського правопису" започаткувала кардинальну реформу б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови. ” декрет≥ –Ќ б≥льше, н≥ж половину пункт≥в становили зм≥ни, ¤к≥ на јкадем≥чн≥й конференц≥њ 1926 р. взагал≥ не обговорювалис¤, а в проектах 1930-го ≥ 1933-го pp. збер≥галис¤ традиц≥йн≥ форми або дозвол¤лас¤ вар≥антн≥сть.

ќбставини реформуванн¤ б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови дають п≥дстави стверджувати, що згадана постанова мала розв'¤зати не так проблеми функц≥онуванн¤ правопису, ¤к нагальн≥ ≥деолог≥чн≥ завданн¤. ѕро це безпосередньо йдетьс¤ в преамбул≥ постанови –Ќ : "Ѕеларуск≥ нацы¤нал-дэмакратызм, выходз¤чы з сва≥х буржуазных, контррэвалюцыйных мэт, праводз≥¢ надры¢ную шкодн≥цкую работу, ¤к на гаспадарчым, так ≥ на культурным фронце, у тым л≥ку ≥ ¢ гал≥не мовы, тэрм≥налЄг≥≥ ≥ правап≥су. Ќацы¤нал-дэмакратызм ≥мкну¢с¤ ¢с≥м≥ мерам≥ ≥ спосабам≥ адарваць беларускую л≥тературную мову ад мовы шырок≥х беларуск≥х працо¢ных мас, ствара¢ штучны бар'Їр пам≥ж беларускай ≥ рускай мовам≥ ≥ засьмечва¢ беларускую мову розным≥ с¤рэднев¤ковым≥ арха≥змам≥ ≥ буржуазным≥ вульгарызмам≥.

≤снуючы беларуск≥ правап≥с значна засьмечан указаным≥ нацы¤нал-дэмакратычным≥ плын¤м≥ ≥ таму падл¤гае зменам" (17).

ѕравописна реформа 1933 р. значно зменшила застосуванн¤ фонетичного принципу, натом≥сть розширила вживанн¤ морфолог≥чного. ¬загал≥ спрощенн¤ правопису означало одне Ц усуненн¤ граматичних вар≥ант≥в, генетично пов'¤заних ≥з п≥вденно-зах≥дним нар≥чч¤м, що на той час побутувало т≥льки за кордонами Ѕ–—–, на територ≥њ ѕольщ≥, з ¤кою в рад¤нського ур¤ду були напружен≥ стосунки. ѕостанова –Ќ Ѕ–—– по сут≥ зд≥йснила суттЇву переор≥Їнтац≥ю д≥алектноњ бази б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови, оск≥льки юридично закр≥плювала норми, що в переважн≥й своњй б≥льшост≥ ірунтуютьс¤ на мовних системах п≥вн≥чно-сх≥дного д≥алектного простору, генетично спор≥дненого з п≥вденнорос≥йським нар≥чч¤м.

Ќа думку —.«апрудського, на розгл¤дану мовну реформу вплинули так≥ ситуативн≥ чинники:

а) "посиленн¤ класовоњ боротьби", ¤ке на початку 1933-го р. ≥нсп≥рував ур¤д;

б) черговий етап масовоњ примусовоњ колектив≥зац≥њ;

в) голод у п≥вн≥чно-сх≥дних ≥ центральних районах Ѕ–—–;

г) жорсткий ≥деолог≥чний контроль у вс≥х сферах сусп≥льства, ≥ в наукових досл≥дженн¤х зокрема;

і) проведенн¤ парт≥йноњ чистки тощо (18).

Ќаукова громадськ≥сть «ах≥дноњ Ѕ≥лорус≥ в≥дреагувала на правописн≥ зм≥ни 1933 р. р≥зко негативно. “ак, Ѕ≥лоруське наукове товариство у ¬≥льн≥ розповсюдило спец≥альний протест з нагоди по¤ви постанови –Ќ (19).

–еформа 1933 р. призвела до паралельного ≥снуванн¤ двох правописних систем Ц ¤к њх зараз неоф≥ц≥йно називають ф≥лологи Ц "тарашкев≥цы" ≥ "наркома¢к≥".

«атверджений –ћ Ѕ–—– 1957 р. новий проект уточнень ≥ зм≥н у б≥лоруському правопис≥, а також вироблен≥ на його основ≥ "ѕравила б≥лоруськоњ орфограф≥њ ≥ пунктуац≥њ" 1959 р. кардинально н≥чого не зм≥нювали в правописн≥й систем≥ 1933 р. ÷≥ правила оф≥ц≥йно д≥ють ≥ нин≥" (20).

« к≥нц¤ 80-х pp. XX ст. де¤к≥ науков≥ ≥ культурн≥ орган≥зац≥њ Ѕ≥лорус≥ починають виступати проти реформи 1933 р. ”продовж 30-х Ц середини 80-х pp. в умовах тотал≥тарного сусп≥льства вона беззаперечно оц≥нювалас¤ ¤к необх≥дна ≥ правильна. 1988 р. у програм≥ ком≥с≥њ б≥лоруськоњ мови при Ѕ≥лоруському фонд≥ культури орфограф≥чн≥ зм≥ни 1933 р. визнано такими, що призвели до дестаб≥л≥зац≥њ структури б≥лоруськоњ мови, в≥ддаливши њњ в≥д народноњ, д≥алектноњ основи. ƒругий з'њзд “овариства б≥лоруськоњ мови ≥м. ‘.—корини в спец≥альн≥й постанов≥ 1991 р. квал≥ф≥кував реформу 1933 р. ¤к насильницьку, пол≥тично зумовлену й скеровану на зб≥дненн¤ б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови та вит≥сненн¤ њњ з громадського житт¤ Ѕ≥лорус≥. 1992 р. јкадем≥¤ наук Ѕ≥лорус≥, ћ≥н≥стерство осв≥ти, “овариство б≥лоруськоњ мови, —п≥лка письменник≥в орган≥зували конференц≥ю "ѕроблеми б≥лоруського правопису", на ¤к≥й було ухвалено резолюц≥ю, що визнала постанову –Ќ Ѕ–—– 1933 р. про реформуванн¤ б≥лоруського правопису "фактом пол≥тичного втручанн¤ в мовну практику" (21). « вересн¤ 1993 р. по вересень 1994 р. працювала ƒержавна ком≥с≥¤ з уточненн¤ правопису б≥лоруськоњ л≥тературноњ мови, ¤ка п≥дготувала своњ висновки щодо сучасноњ б≥лоруськоњ орфограф≥чноњ системи.

” наш час пол≥тична ор≥Їнтац≥¤ мовц≥в, що вдаютьс¤ до посередництва б≥лоруськоњ мови при комун≥кативних актах, зумовлюЇ виб≥р правописноњ системи. ћайже вс¤ опозиц≥йна б≥лоруська пер≥одика послуговуЇтьс¤ дореформеними принципами орфограф≥њ. «аконодавство –еспубл≥ки Ѕ≥лорусь м≥стить спец≥альн≥ юридичн≥ норми, спр¤мован≥ на збереженн¤ л≥тературного стандарту, виробленого на п≥дстав≥ декрету 1933 р. “ак, у двадц¤ть сьом≥й статт≥ "«акону про мови в –еспубл≥ц≥ Ѕ≥лорусь" записано: "” засобах масовоњ ≥нформац≥њ не допускаЇтьс¤ спотворенн¤ загальноприйн¤тих норм мови, ¤ку використовують" (22). —хоже положенн¤ заф≥ксоване ≥ в шост≥й статт≥ "«акону про пресу та ≥нш≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ" (23).

–озв'¤занн¤ розгл¤даних проблем залежить, у першу чергу, не в≥д стану б≥лоруського мовознавства чи зм≥н у структур≥ б≥лоруськоњ мови, а в≥д екстрал≥нгвальних чинник≥в, породжених гострим ≥деолог≥чним протисто¤нн¤м у сучасн≥й Ѕ≥лорус≥. ѕроте, враховуючи невисоку демограф≥чну потужн≥сть б≥лоруськоњ мови, а також низький ступ≥нь мовноњ ло¤льност≥ б≥лорус≥в (в≥ддан≥сть р≥дн≥й мов≥), можна передбачити, що в найближч≥й перспектив≥ одночасно ≥снуватимуть обидв≥ орфограф≥чн≥ системи з ч≥тко розмежованими сферами впливу (оф≥ц≥йно-державною та опозиц≥йною).

(1) “каченко ќ.Ѕ. ѕроблема мовноњ ст≥йкост≥ та њњ джерел // ћовознавство, 1990. - є 4.

(2) √–, є 52, в≥д 29.’≤≤.1999 Ц √олас –адз≥мы, є 52, 29 снежн¤ 1999 года.

(3) “ам само.

(4) “ам само.

(5) Ѕеларуска¤ мова: Ёнцыклапеды¤ / ѕад рэд. ј.я.ћ≥хнев≥ча. - ћн.: Ѕеларуска¤ энцыклапеды¤ ≥м¤ ѕетрус¤ Ѕро¢к≥, 1994. Ц —.647Ц653.

(6) «акон пра ¢н¤сенне зм¤ненн¤¢ ≥ дапа¢ненн¤¢ у «акон –эспубл≥к≥ Ѕеларусь "јб мовах у –эспубл≥цы Ѕеларусь // «в¤зда, є 142, 17 л≥пен¤ 1998 года.

(7) √–, є 28, в≥д 15.VII.1999-√олас –адз≥мы,є 28, 15 л≥пен¤ 1999 года.

(8) √–, є 6, в≥д 9.11.2000 Ц √олас –адз≥мы, є 6, 9 лютага 1999 года.

(9) ∆ура¢ск≥ ј. ѕраблемы норм беларускай л≥таратурнай мовы. - ћн.: Ќавука ≥ тэхн≥ка, 1993. Ц —.«.

(10) √ЅЋћ 1968, ≤≤ Ц ≤.≤. рамко, ј. .ёрэв≥ч, я.≤.янов≥ч. √≥сторы¤ беларускай л≥тературнай мовы. Ц ћн.: Ќавука ≥ тэхн≥ка, 1968. Ц “.2. Ц —.109.

(11) “ам само. - —.110.

(12) “ам само. - —.152-154.

(13) Ѕеларуска¤ мова: Ёнцыклапеды¤ / ѕад рэд. ј.я.ћ≥хнев≥ча. Ц ћн.: Ѕеларуска¤ энцыклапеды¤ ≥м¤ ѕетрус¤ Ѕро¢к≥, 1994. Ц —.550.

(14) “ам само. Ц —.81-82; “арашкев≥ч Ѕ. Ѕеларуска¤ граматыка дл¤ школ: ‘акс≥м≥льнае выданне. Ц ћн.: Ќародна¤ асвета, 1991.

(*) 1991 р. видавництво "Ќародна¤ асвета" в≥дтворило факсим≥льним способом п'¤те виданн¤ граматики.

(15) Ѕеларуска¤ мова: Ёнцыклапеды¤ / ѕад рэд. ј.я.ћ≥хнев≥ча. - ћн.: Ѕеларуска¤ энцыклапеды¤ ≥м¤ ѕетрус¤ Ѕро¢к≥, 1994. Ц —.82.

(16) ѕрацы јкадэм≥чнае канферэнцы≥ па рэформе беларускага правап≥су ≥ азбук≥. Ц ћн., 1927; Ѕеларуска¤ мова: Ёнцыклапеды¤ / ѕад рэд. ј.я.ћ≥хнев≥ча. Ц ћн.: Ѕеларуска¤ энцыклапеды¤ ≥м¤ ѕетрус¤ Ѕро¢к≥, 1994. - —.19-21.

(17) ÷итовано за «апрудск≥ —. ѕравап≥сны¤ рэформы ¢ слав¤нск≥х л≥таратурных мовах у XX стагоддз≥ Ц ћн., 1998. Ц —.13.

(18) “ам само. Ц —.16.

(19) “ам само. Ц —.15; ∆ура¢ск≥ ј. ѕраблемы норм беларускай л≥таратурнай мовы. Ц ћн.: Ќавука ≥ тэхн≥ка, 1993. Ц —.7-9.

(20) Ѕеларуска¤ мова: Ёнцыклапеды¤... - —.49-50.

(21) «апрудск≥ —. ѕравап≥сны¤ рэформы ¢ слав¤нск≥х л≥таратурных мовах у XX стагоддз≥ Ц ћн., 1998. Ц —.17-18.

(22) «акон пра ¢н¤сенне зм¤ненн¤¢ ≥ дапа¢ненн¤¢ у «акон –эспубл≥к≥ Ѕеларусь "јб мовах у –эспубл≥к≥ Ѕеларусь // «в¤зда, є 142, 17 л≥пен¤ 1998 года.

(23) «апрудск≥ —. ѕравап≥сны¤ рэформы ¢ слав¤нск≥х л≥таратурных мовах у XX стагоддз≥ Ц ћн., 1998. Ц —.18.

Ќовини сайту | Ѕ≥лорусь - ”крањна | ‘орум