|
”крањнський гуман≥тарний огл¤д. ¬ипуск 2.
© “овариство досл≥дник≥в ÷ентрально-—х≥дноњ ™вропи, 1999
ћаксим —тр≥ха
≤нтелектуальний "бенкет у чуму",
або ж спроба побудувати альтернативну схему нац≥ональноњ культури в окремо вз¤тому часопис≥
"ARCHE". - ћенск, 1998. - є 1; 1999. - є 1-3.
¬ одному вельми суттЇвому момент≥ ситуац≥¤ б≥лоруського "в≥дродженн¤" радикально р≥знитьс¤ в≥д аналог≥чноњ украњнськоњ. ” нас все ж залишилис¤ певн≥ нат¤ки на культурну т¤гл≥сть. ѕо селах т≥тки й д¤дьки нав≥ть прот¤гом 70-80-х сп≥вали украњнських п≥сень, у побут≥ балакали б≥льш-менш наближеним до украњнськоњ суржиком, а њхн≥ д≥ти поповнювали лави —п≥лки письменник≥в ”крањни, серед м≥ського бетону й бездуховност≥ тужачи за нав≥ки втраченим босоногим дитинством. ¬сього цього Ѕ≥лорусь була вже позбавлена. Ѕ≥лоруськ≥ д¤дьки й т≥тки вже нав≥ть на сел≥ розмовл¤ли "трас¤нкою", де ознаки б≥лоруськост≥ вгадувалис¤ х≥ба в фонетиц≥. ј те покол≥нн¤, ¤ке входило в б≥лоруську л≥тературу в 80-х, вчило р≥дну мову вже не в≥д зрусиф≥кованих батьк≥в, а переважно по словниках ≥ текстах "класик≥в".
¬≥дтак б≥лоруська "в≥дродженська" ел≥та ви¤вилас¤ в≥д≥рваною в≥д власного народу (населенн¤) значно б≥льшою м≥рою, ан≥ж аналог≥чна ел≥та украњнська. ¬иразником ≥нтерес≥в ≥ прагнень цього населенн¤ став не високочолий ≥нтелектуал Ўушкевич ≥ не екзальтований трибун ѕазн¤к, а "бацька" Ћукашенко, в чомусь дуже схожий на ѕазн¤ка, але озброЇний значно зрозум≥л≥шими дл¤ народу гаслами.
«ате це мало й ц≥лком неспод≥ван≥ насл≥дки. ћолод≥ б≥лоруськ≥ ≥нтелектуали вже не мусили озиратис¤ на те, щоб "розбудити" с≥льського д¤дька. ÷ей д¤дько ви¤вивс¤ тотожний сам соб≥ ¤краз тод≥, коли голосував за скасуванн¤ ≥сторичноњ "ѕогон≥", запровадженн¤ другоњ державноњ мови й наданн¤ Ћукашенков≥ диктаторських повноважень.
™диний вих≥д дл¤ цих б≥лоруських ≥нтелектуал≥в сьогодн≥ - створити альтернативну схему нац≥ональноњ культури, привабливу дл¤ рос≥йськомовного б≥лоруського м≥ста, ¤ке дос≥ культурно лишаЇтьс¤ пров≥нц≥Їю великоњ рад¤нськоњ ≥мпер≥њ. ѕричому ц¤ культура маЇ ви¤витис¤ прит¤гальною насамперед дл¤ молодоњ ел≥ти, з ¤коњ вийдуть у майбутньому "т≥, хто ухвалюють р≥шенн¤".
Ќе знаю, чи справд≥ керувалис¤ далекос¤жними планами у рамках такоњ дуже спрощеноњ схеми засновники й видавц≥ нового часопису "ARCHE" (дещо претенз≥йна грецька назва означаЇ "першопочаток", "першопричина"). ј проте питома вага дуже пристойних з ≥нтелектуального й мистецького погл¤ду б≥лоруських видань (назву бодай альманах "‘рагмэнты" або тижневик "Ќаша н≥ва") може св≥дчити про те, що бодай п≥дсв≥домо така необх≥дн≥сть сприймаЇтьс¤ й потроху реал≥зуЇтьс¤ сьогодн≥шньою "в≥дродженською" ел≥тою Ѕ≥лорус≥.
” передньому слов≥ до першого числа засновник часопису јндр≥й ƒинько (попри молод≥сть, вельми прикметна постать на культурн≥й карт≥ сьогодн≥шньоњ Ѕ≥лорус≥) писав:
"ARCHE виходитиме в ћ≥нську. оли Ќезалежн≥сть насправд≥ можна здобути тут ≥ тепер, то це "тут" пов'¤зане з ћ≥нськом. як говорить рад¤нська приказка: дай фашистов≥ ножем п≥д ребро - зробиш люд¤м добро. ћи будемо народним часописом - дл¤ вс≥х тих, хто хоче жити по-своЇму й говорити по-своЇму, бо культура - це любов до свого ладу житт¤. ўоб жити по-своЇму, треба по-своЇму думати.
¬ принцип≥, п≥д такою декларац≥Їю м≥г би п≥дписатис¤ й будь-¤кий ≥нший "в≥дродженський" часопис - чи то украњнський (з зам≥ною ћ≥нська на ињв), чи то б≥лоруський. ј проте дал≥ ц¤ декларац≥¤ набуваЇ вже зовс≥м не традиц≥йного звучанн¤:
"ARCHE " буде часописом, писаним живою народною мовою. ћи насамперед стежитимемо за ¤к≥стю тексту, пильнуючи, щоб не п≥ддатис¤ патолог≥њ совковоњ "норми". ћи любимо жаргони, соц≥олекти, д≥алекти, нецензурщину.
≈патажними Ї вже дв≥ наскр≥зн≥ теми першого числа часопису: "порнограф≥¤" ≥ "Ћукашенко". ќбірунтовуючи саме такий виб≥р, так само молодий головний редактор часопису ¬алЇрка Ѕулгаков стверджуЇ:
„асто можна почути, що б≥лоруський народ у ход≥ свого ≥сторичного розвитку пережив жахливе оголенн¤. ѕро те ж св≥дчать факти нашоњ мови, а саме на¤вн≥сть у н≥й сл≥в, ¤к≥ позначають стан оголенн¤ з р≥зних бок≥в: голизна, голота, гол≥сть. ќголенн¤ ¤к тенденц≥¤ призвело до того, що, коли в нас в≥дкрилис¤ оч≥: наш народ par excellence голий. [...] Ћукашенко ж - це апофеоз оголенн¤, оголенн¤, перетворене на базовий принцип ≥снуванн¤.
” в≥дпов≥дност≥ до оголошеноњ теми перше число в≥дкриваЇтьс¤ вперше перекладеним по-б≥лоруському класичним романом ¬≥тольда √омбров≥ча "ѕорнограф≥¤". ѕроте чи не Їдиною по-справжньому "крутою еротикою" номера, подекуди з переходом у безсумн≥вну порнограф≥ю, Ї новели јдама √льобуса - поза тим, дотепна деконструкц≥¤ к≥лькох б≥лоруських "патр≥отичних" м≥ф≥в.
¬загал≥, сучасна б≥лоруська л≥тература, вм≥щувана в "ARCHE" - дуже високоњ ¤кост≥, ц≥лком конкурентоспроможна в будь-¤кому Ївропейському переклад≥ (ось т≥льки шкода, що на зах≥дних кафедрах слав≥стики майже не ц≥кавл¤тьс¤ б≥лоруською...).
¬иконуЇ часопис ≥ суто просв≥тницьку м≥с≥ю, друкуючи переклади класичних текст≥в ”мберто ≈ко, ∆ана-‘рансуа Ћ≥отара, чи ейт ћ≥лет (ц≥каво в≥дзначити, що до числа "класик≥в" у другому, "постмодерн≥стському" числ≥ "ARCHE" потрапила й —олом≥¤ ѕавличко з њњ "ƒискурсом модерн≥зму").
ѕроте темою цього огл¤ду Ї все ж не л≥тературн≥ тексти чи переклади б≥лоруською (тема сама по соб≥ варта найпильн≥шоњ уваги!), а есењ й розв≥дки на тему м≥сц¤ Ѕ≥лорус≥ в сьогодн≥шн≥й ™вроп≥, виток≥в ситуац≥њ, ¤ка спричинила по¤ву Ћукашенка, й можливих дальших сценар≥њв розвитку б≥лоруського сусп≥льства. ѕричому тут з неминуч≥стю виникають дв≥ паралел≥ (б≥нарн≥ опозиц≥њ?) Ѕ≥лорусь-ѕольща ≥ Ѕ≥лорусь-”крањна.
“ому знаменна по¤ва вже в першому числ≥ поруч двох текст≥в: " омплекс јтлантиди, або —ередн¤ ™вропа п≥сл¤ к≥нц¤ св≥ту" шиштофа „ижевського та " омплекс ≤таки" ќксани «абужко. ѕольський "мандр≥вник" (так окреслюЇ св≥й фах сам шиштоф), орган≥затор мистецьких тусовок на меж≥ ѕольщ≥, Ћитви й Ѕ≥лорус≥, переймаЇтьс¤ пошуком того, ¤к ÷ентрально-—х≥дна ™вропа зможе вв≥йти до правдивоњ ™вропи ÷ентральноњ. јле проблема в тому, що нова тожсам≥сть не може тут бути створена ex nihilo, без огл¤ду на те, що ≥снувало давн≥ше.
ѕро це ж, загалом, ≥ текст украњнськоњ поетки. јле за ним стоњть зовс≥м ≥нший ≥сторичний досв≥д. –≥ч у т≥м, що нов≥тн≥й украњнський ќд≥сей к≥нц¤ ’’ ст., кидаючи нарешт≥ ¤к≥р б≥л¤ омр≥¤ного р≥дного берега, ризикуЇ не т≥льки бути невп≥знаним - в≥н ризикуЇ сам не вп≥знати “елемаха. ≤ ѕенелопи. ≤ палацу. ≤ тоњ н¤ньки, ¤к≥й належитьс¤ пред'¤вити шрам. «милуйтесь, люди добр≥, скаж≥ть, на Ѕога, ¤к зветьс¤ цей остр≥в?
≤ за цим ≥де висновок:
Е на руњнах одноњ з найдавн≥ших у ™вроп≥ аграрних культур, п≥сл¤ голодомору й примусовоњ колектив≥зац≥њ ("традиц≥й п≥др≥зац≥њ", за формулкою поета) украњнц≥ помалу, вперто й терпл¤че в≥дновлюють своњх genii loci, культ м≥сц¤. “ож сам≥сть, ¤к у добу феодальних кн¤з≥вств, вим≥р¤Їтьс¤ - тутешн≥стю. ”крањнська ≥стор≥¤ вернулась на круги сво¤.
ўо ж, висновок не зовс≥м безнад≥йний. ≤ в≥н дивовижним чином перегукуЇтьс¤ з≥ сценар≥¤ми, ¤к≥ (так вважають де¤к≥ з автор≥в "ARCHE") т≥льки належитьс¤ зд≥йснити в Ѕ≥лорус≥.
—труктура кожного з чотирьох чисел "ARCHE", ¤к≥ дотепер побачили св≥т, загалом под≥бна. —першу йде розд≥л " нига" (великий, часто перекладний текст, дотичний до теми поточного числа), дал≥ - "—ловник пон¤ть" (своЇр≥дна мала антолог≥¤ класичних, хоч ≥ вельми суб'Їктивно добраних розв≥док чи есењв), а дал≥ - л≥тература, ф≥лософ≥¤, мистецтво, критика - словом усе, що належить друкувати поважному часописов≥.
“емами трьох цьогор≥чних чисел "ARCHE" стали посл≥довно "постмодерн≥зм", "¬елика в≥тчизн¤на в≥йна" та "ж≥нки". ∆анр короткоњ реценз≥њ не передбачаЇ можливост≥ докладно зупинитис¤ (чи бодай перерахувати) основн≥ тексти з тих чисел. « другого, "постмодерн≥стського" числа ¤ все ж згадав би есей ф≥лософа јндр≥¤ ™кадумова. јвтор починаЇ з констатац≥њ:
ќц≥нка свого етнокультурного простору ¤к сател≥тного, неповноц≥нного без прив'¤зки до ¤когось ≥ншого етн≥чного масиву, на жаль, характерна сьогодн≥ ≥ дл¤ самих б≥лорус≥в. ¬она ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ в закликах вести Ѕ≥лорусь у ™вропу, ≥ в закликах Їднанн¤ б≥лорус≥в з братн≥ми слов'¤нськими народами. ѕ≥д братн≥ми в першу чергу розум≥ютьс¤ т≥ слов'¤ни, ¤к≥ сх≥дн≥ш≥ в≥д нас.
÷¤ констатац≥¤ приводить до невт≥шного висновку:
™ ™вропейський д≥м, особливий етнокультурний масив, куди непогано було б потрапити, але щось н≥¤к не потрапл¤Їмо. Ќам пропонують ¤кийсь г≥потетичний сх≥днослов'¤нський д≥м, ¤кий т≥льки й ≥снуЇ - в прожект≥, ≥ Ї нап≥взруйнований рос≥йський, де ремонт ≥ руйнуванн¤ в≥дбуваютьс¤ одночасно. “о ж, мешкаючи в своњй етнокультурн≥й кибитц≥, сучасн≥ б≥лоруси кочують туди-сюди на крих≥тному п'¤тачку розмитоњ нац≥ональноњ ≥дентичност≥. Ќ≥куди не потрапл¤ють. Ќ≥де не ос≥дають.
« висновку постаЇ можлива позитивна програма:
ј що, коли зам≥сть того, щоб ≥ти в ™вропу, ≥мпортувати дос¤гненн¤ Ївропейськоњ культури й цив≥л≥зац≥њ до себе? ўо, коли зам≥сть того, щоб брататис¤ з≥ слов'¤нством, погодитис¤ з тим, що ми й так слов'¤ни, ≥ визначитис¤, в чому ж наша в≥дм≥нн≥сть серед слов'¤н [згадаймо "≤таку" п. «абужко - ћ. —.] .
«а јвтором, головною в≥дм≥тною рисою "Ѕ≥лорус≥ ¤к не-–ос≥њ" Ї те, що етнокультурн≥ масиви на теренах Ѕ≥лорус≥ уникли кардинального руйнуванн¤ простору культурного д≥алогу з католицьким «аходом. ѕричому наголос в анал≥з≥ по¤ви новоњ б≥лоруськоњ ≥дентичност≥ робитьс¤ не так нав≥ть на збройних звит¤гах ¬ Ћ (¤к-от св¤т≥й дл¤ правов≥рного б≥лоруського патр≥ота битв≥ п≥д ќршею), ¤к на побут≥ й формах соц≥альноњ самоорган≥зац≥њ, що ≥снували тут з ранньомодерноњ доби.
¬≥дтак варто з≥брати т≥ уламки культурноњ традиц≥њ староњ Ѕ≥лорус≥, ¤к≥ р≥дн¤ть нас з ™вропою, ≥ ¤ких не знайти в минулому –ос≥њ. ¬≥докремивши прецеденти Ївропейськоњ культурноњ модел≥ в минулому ≥ њх рудименти в тепер≥шньому Ѕ≥лорус≥, можна буде вести розмову про конкретн≥ проекти нашоњ Ївропењзац≥њ.
÷≥каво, що статтю ј.™кадумова написано й надруковано по-рос≥йському. (–едактори часопису взагал≥, схоже, в≥ддають перевагу друков≥ рос≥йськомовних текст≥в мовою ориг≥налу - в цьому ще одне в≥дбитт¤ специф≥ки сьогодн≥шньоњ Ѕ≥лорус≥). ¬ цьому випадков≥ рос≥йськомовн≥сть тексту здаЇтьс¤ вельми вмотивованою.
—правд≥, в останньому розд≥л≥ "ћи" й "вони". ќснова дл¤ згуртуванн¤" јвтор пише:
‘ормуванн¤ груповоњ ≥дентичност≥ ≥нтелектуал≥в, ¤к≥ за¤вл¤ють про свою в≥ддан≥сть Ѕ≥лорус≥ ™вропейськ≥й, дос≥ розвивалос¤ шл¤хом мовноњ диференц≥ац≥њ. Ќасл≥дком стало в≥докремленн¤ рос≥йськомовних прихильник≥в ц≥нностей Ївропейського сусп≥льства в≥д б≥лоруськомовних. “≥, в свою чергу, так само не одностайн≥ в питанн≥, ¤кий з вар≥ант≥в б≥лоруськоњ мови вважати правильним. ѕершочергова увага до питанн¤ про мову, про форму, призводить до того, що другор¤дним ви¤вл¤Їтьс¤ зм≥ст, той культурний досв≥д, ¤кий шл≥фуЇтьс¤ за допомогою мови.
¬ принцип≥, така проблема на¤вна ≥ в ”крањн≥ (за т≥Їю в≥дм≥нн≥стю, що дл¤ б≥льшост≥ украњнських ≥нтелектуал≥в, нав≥ть рос≥йськомовних, антагон≥зм мов не Ї сьогодн≥ таким уже гострим; натом≥сть у Ѕ≥лорус≥ б≥льш≥сть рос≥йськомовних завд¤ки ударно зд≥йснен≥й владою Ѕ–—– "≥нтернац≥онал≥зац≥њ" просто не вчили б≥лоруськоњ, ≥ вона справд≥ сприймаЇтьс¤ дл¤ багатьох майже ¤к ≥ноземна польська).
ѕропонований јвтором рецепт - самоусв≥домленн¤ ≥ рос≥йськомовних, ≥ б≥лоруськомовних ¤к "ми б≥лоруси" - не вельми ориг≥нальний. јле кращого в б≥лоруських умовах (¤к ≥ в украњнських - згадаймо старого Ћипинського!) вигадати ледве чи вдастьс¤.
≤сторичн≥ матер≥али з третього числа (тема - "¬елика в≥тчизн¤на") присв¤чено значною м≥рою громадському й культурному життю в окупован≥й н≥мц¤ми Ѕ≥лорус≥. « ф≥лософських матер≥ал≥в на увагу заслуговуЇ розв≥дка цитованого вже јндр≥¤ ™кадумова "¬елика в≥тчизн¤на: м≥ф плюс ≥стор≥¤" .
ƒеконструкц≥¤ рад¤нських м≥ф≥в стала останн≥м часом улюбленою справою наших гуман≥тар≥њв (див., наприклад, "ƒух ≥ л≥тера" є 3-4, або ж монограф≥ю ќлександра √риценка "—во¤ мудр≥сть"). Ѕ≥лорус≥ так само було в≥дведене визначене м≥сце в систем≥ рад¤нських м≥фологем:
¬≥дпов≥дно до м≥фолог≥чних схем св≥тосприйн¤тт¤, –ад¤нський —оюз мав свою типову, не географ≥чну, а м≥фолог≥чну карту, в центр≥ ¤коњ розташоване —ерце Ѕатьк≥вщини ћосква, ремль ≥ ћавзолей. ƒал≥ прол¤гав загалом гомогенний м≥фолог≥чний прост≥р, населений рад¤нським народом,- тими самими "своњми" архањчноњ св≥домост≥, людьми в повному розум≥нн≥ цього слова, сп≥вплем≥нниками, що мають сп≥льного культурного геро¤-прабатька в особ≥ Ћен≥на. јле через пол≥етн≥чний ≥ пол≥культурний склад ≥мпер≥њ ц≥ своњ визначалис¤ не за етнокультурним, а за ≥деолог≥чним принципом. «а межами державних кордон≥в, що окреслювали, наче маг≥чна л≥н≥¤, комун≥стичний м≥діард, д≥м своњх, рад¤нських людей, починавс¤ ≥нший св≥т, кап≥тал≥стичний удіард, де д≥ють ≥нш≥ закони й правл¤ть сили, ворож≥ до людини.
ќсновна загроза новому св≥тов≥ йде з «аходу, з крањни «аходу сонц¤, де лежать земл≥, п≥дкорен≥ вол≥ св≥тового кап≥талу (св≥тового зла). ¬≥дпов≥дно, територ≥¤, що лежить на меж≥ св≥т≥в, ви¤вл¤Їтьс¤ сакральною зоною - ќстанньою заставою, що обер≥гаЇ св≥т св≥тла в≥д сил зла. —аме ц¤ роль в≥дпов≥дно до геопол≥тичного розпод≥лу до й п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни л¤гла на Ѕ≥лорусь.
«в≥дси - м≥фологема Ѕ≥лорус≥ ¤к "богатирськоњ застави", "л≥месу “ретього –иму". ≤ ¤кщо, зг≥дно з ≥мперсько-комун≥стичним м≥фом,
м≥с≥¤ –ос≥њ - в рел≥г≥йному, чи соц≥ально-моральному спас≥нн≥ св≥ту, то братн¤ Ѕ≥лорусь отримуЇ власну м≥с≥ю при м≥с≥њ –ос≥њ - прикривати велику –ос≥ю в≥д ворога, здатного перешкодити њњ велик≥й справ≥ .
Ќа жаль, ц≥ пасаж≥ п. ™кадумова зовс≥м не Ї в≥дстороненою грою в ≥нтелектуальний б≥сер. јдже саме на м≥фологем≥ "богатирськоњ застави" ірунтуЇтьс¤ сьогодн≥ ≥деолог≥¤ режиму ѕѕ–Ѕ (цю абрев≥атуру в≥д оф≥ц≥йного "ѕерший ѕрезидент –еспубл≥ки Ѕ≥лорусь" охоче вживають сьогодн≥ опозиц≥йн≥ виданн¤ на означенн¤ Ћукашенка).
„етверте - "ж≥ноче" - число "јRCHE" складаЇтьс¤ значною м≥рою з перекладених по-б≥лоруському класичних фем≥н≥стичних текст≥в. « текст≥в на "туб≥льну" тематику, ц≥кавих дл¤ украњнського читача, ¤ в≥дзначив би насамперед есей ќлександри јнр≥Ївськоњ "ѕро —в≥тлану јлекс≥Ївич". ѕо¤сню, чому. јвторка таких класичних, траг≥чних ≥ дуже чесних книжок, ¤к "” в≥йни не ж≥ноче обличч¤" та "÷инков≥ хлопчики", певною м≥рою стала експортним л≥беральним символом б≥лоруськоњ культури. “ак, у иЇв≥ чи не найпом≥тн≥шою пов'¤заною з Ѕ≥лоруссю культурною под≥Їю двох останн≥х рок≥в став вих≥д черговоњ книги —. јлекс≥Ївич "„орнобиль: хрон≥ка майбутнього" (видавництво "‘акт", 1998).
ѕрикметна риса - на останньому аркуш≥ з вих≥дними даними книги стоњть: "ѕереклад з б≥лоруськоњ ќксани «абужко". ѕроте буквально за стор≥нку перед тим сама перекладачка чесно з≥знаЇтьс¤:
нижку —. јлекс≥Ївич в ориг≥нал≥ написано по-рос≥йськи - точн≥ше, тим безликим, граматично правильним колон≥альним "ньюсп≥ком", ¤кий дощенту затираЇ будь-¤к≥ ≥ндив≥дуальн≥ прикмети мовц¤.
¬≥домо, що стосунки пан≥ јлекс≥Ївич з режимом ќлександра Ћукашенка довол≥ складн≥. „ерез "÷инкових хлопчик≥в" проти письменниц≥ було порушено нав≥ть крим≥нальну справу (припинену, на щаст¤, через втручанн¤ м≥жнародноњ громадськост≥). ѕроте не прост≥ш≥ стосунки письменниц≥ з б≥лоруським в≥дродженн¤м. Ќароджена в ≤вано-‘ранк≥вську дочка в≥йськовослужбовц¤, —в≥тлана јлекс≥Ївич не прийн¤ла ан≥ незалежност≥ Ѕ≥лорус≥, ан≥ њњ мови.
"«'¤вилис¤ молод≥ люди, ¤к≥ прекрасно волод≥ють мовою [б≥лоруською - ћ. —.], але за цим не ст≥льки дух нац≥онального в≥дродженн¤, ск≥льки прагненн¤ долучитис¤ до ел≥ти". "я вважаю, що зараз нереально зробити Їдиною державною мовою б≥лоруську". "Ќе у¤вл¤ю, щоб Ѕ≥лорус≥¤ повернулас¤, скаж≥мо, в б≥к ѕольщ≥. –ос≥йська культура дл¤ нас усе ж таки ближча",- все це з висловлювань —в≥тлани јлекс≥Ївич останн≥х рок≥в.
«вичайно, кожен письменник маЇ право на власну систему погл¤д≥в, на власного читача. ƒл¤ —в≥тлани јлекс≥Ївич цими читачами Ї переважно ш≥стдес¤тники - прекрасне покол≥нн¤ рад¤нськоњ ≥стор≥њ, ¤ке в к≥нцевому п≥дсумку зробило неоц≥ненний внесок у поваленн¤ комун≥зму. јле й сучасн≥ б≥лоруськ≥ ≥нтелектуали мають не менше право оц≥нювати письменницю. ≤ присуд ќ. јндр≥Ївськоњ дуже суворий:
—в≥тлана јлекс≥Ївич - привид доби гласност≥ й перебудови, ¤кий, завд¤ки особлив≥й загальмованост≥ б≥лоруського характеру, ≥снуватиме, доки не настане доба ≤ншого.
ѕричому висновок цей зроблено не з пол≥тичних мотив≥в, а з анал≥зу текст≥в письменниц≥, без просв≥тку траг≥чних:
” творчост≥ јлекс≥Ївич трагед≥¤ стала не просто способом зрозум≥ти людину,- коли вона в≥дкриваЇтьс¤ найглибше й найповн≥ше. “рагед≥¤ п≥дм≥нила собою житт¤ [вид≥ленн¤ моЇ - ћ. —.] .
∆итт¤ б≥лоруськомовних ≥нтелектуал≥в у Ћукашенколенд≥ - траг≥чне. ≤ часопис "ARCHE" не може не бути дзеркалом ц≥Їњ трагед≥њ. «гадуЇтьс¤ моторошний, хоч загалом прох≥дний, еп≥зод з тексту ™ви ¬ижнавець (ч. 1) про абсолютно непристосовану до житт¤ л≥тераторку пан≥ —. ѕ≥сл¤ одного з м≥тинг≥в омон≥вц≥ вбили њњ, івалтуючи м≥л≥цейськими кийками. ≤ в≥дчуваЇш, що цей конкретний еп≥зод таки списаний з житт¤ ƒзержинського –¬¬— ћ≥нська - пащ≥ пекла, де командуЇ майор √≥ль.
јле нав≥ть за цих диких умов, де найпрост≥ше було б перейматис¤ плачами й дедал≥ щ≥льн≥ше замкнутис¤ в б≥лоруськомовному гетто (ну кому ц≥кав≥ суц≥льн≥ плач≥?), редактори примудр¤ютьс¤ робити часами в≥дчайдушно веселий, ≥скрометний часопис. “ут Ї блискуча в своњй ≥рон≥њ л≥тература ("Ќога ¤к об'Їкт асим≥л¤ц≥њ" ќльги ороткевич з ч. 1, "ѕравильний виб≥р" ¬алЇрки Ѕулгакова з ч. 3, "¬ибран≥ м≥сц¤ з листуванн¤ ≤вана √розного та Ќ. . рупськоњ" јндр≥¤ ’адановича з ч. 4 - вс≥ ц≥, а також багато ≥нших текст≥в мен≥ страшенно хот≥лос¤ б бачити в украњнському переклад≥).
™ блискуч≥ парод≥њ на нов≥тн≥ ф≥лософськ≥ "≥зми": "√ен≥й Ћукашенка. ƒеконструкц≥¤ одного м≥фу" ¬алЇрки Ѕулгакова чи "ѕлатон ¤к ж≥нка (до сем≥олог≥њ стат≥)" ƒмитра ћайбороди. ™ прец≥кава хрестомат≥¤ класичних закордонних текст≥в. ™ багато ≥ншого, що справд≥ змушуЇ чекати кожного нового числа "ARCHE".
ўе про одне. ¬ умовах жорстко авторитарноњ (чи вже й м'¤ко тотал≥тарноњ) Ѕ≥лорус≥ нов≥ числа часопису виход¤ть ц≥лком регул¤рно, на ¤к≥сному папер≥, в доброму пол≥граф≥чному оформленн≥. Ќарешт≥, з'¤вилас¤ й ≥нтернет≥вська верс≥¤ часопису за адресою http://arche.home.by, доступна дл¤ читач≥в з ”крањни.
ќтже, не будемо жал≥ти молодих б≥лоруських ≥нтелектуал≥в, ¤ким випало жити в найод≥озн≥ш≥й сьогодн≥ крањн≥ континенту. раще подивуймос¤ њхн≥й енерг≥њ, з ¤кою вони вибудовують "альтернативну Ѕ≥лорусь", що рано чи п≥зно обов'¤зково заступить м≥сце сьогодн≥шнього Ћукашенколенду.
Ќовини сайту | Ѕ≥лорусь - ”крањна | ‘орум |
