¬асиль Ѕиков пише про ”сатого з далекого заруб≥жж¤
Ћариса —ј™Ќ ќ, Ђƒеньї
 ¬ј—»Ћ№
Ѕ» ќ¬ |
Ќедавно, скромно в≥дсв¤ткувавши св≥й юв≥лей, ¬асиль ¬олодимирович Ѕиков непом≥тно дл¤ державних «ћ≤ залишив батьк≥вщину без помпезних жест≥в ≥ пол≥тичних за¤в. Ќа вокзал≥ його проводжали т≥льки найближч≥ Ч письменник попросив журнал≥ст≥в ≥ пол≥тик≥в не робити шоу з його особистоњ драми. –азом ≥з тим Ѕиков, котрий останн≥м часом цураЇтьс¤ преси й публ≥чних висловлювань, не приховував, що втомивс¤ в≥д тиску оф≥ц≥йноњ влади, в≥д безадресних телефонних погроз, в≥д страху за своњх близьких.
ѕисьменник не просив пол≥тичного притулку, не зм≥нював громад¤нство, проте, визначаючи терм≥н своЇњ духовноњ ем≥грац≥њ так, мабуть, можна назвати його статус, ≥з високою в≥рог≥дн≥стю припускаЇ, що за нин≥шньоњ влади в≥н не повернетьс¤ до крањни. …мов≥рно, найб≥льше Ѕикова надломило не те, що його викреслювали з план≥в державних видавництв чи принижували в оф≥ц≥йн≥й прес≥ Ч пов≥ривши в ≥деали демократ≥њ початку 90-х, у нац≥ональне в≥дродженн¤, письменнику було бол¤че бачити, що в≥дбуваЇтьс¤ на батьк≥вщин≥, ¤ка реставруЇ рад¤нський соц≥ал≥зм торжествуючоњ б≥льшост≥.
ѕерше опов≥данн¤, над≥слане в опозиц≥йну газету ЂЌародна¤ вол¤ї Ч ”сатий, охорон¤ючи амбар, навчаЇ ’востатого поњдати своњх побратим≥в-гризун≥в, Ч нав≥¤не ¤вно не першими гельс≥нськими враженн¤ми.
¬одночас ≥з публ≥кац≥Їю опов≥данн¤ в ус≥х державних газетах неспод≥вано надрукували стенограму зустр≥ч≥ ќлександра Ћукашенка з членами сп≥лки письменник≥в, ¤ка пройшла понад м≥с¤ць тому. ѕрезидент в≥дреагував на док≥р письменник≥в у тому, що влада, по сут≥, вижила нац≥онального ≥ св≥тового класика.
Ђ…ого позиц≥¤ стосовно президента Ѕ≥лорус≥ ц≥лком абсурдна. я не розум≥ю, за що в≥н на мене накинувс¤: Ђфашизмї, Ђдиктатураї тощо... ѕроте це талановитий чолов≥к. ≤ до Ѕикова ми ставимос¤ не г≥рше, н≥ж до нього ставилис¤ комун≥сти, нагороджуючи орденами, медал¤ми й так дал≥ї, Ч сказав Ћукашенко.
ќстанн≥й орден Ѕикова, отриманий до 70-р≥чч¤, був державною нагородою –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ. ” Ѕ≥лорус≥ письменника-фронтовика змоп≥вц≥ не пускали до обел≥ска ѕеремоги за те, що не хот≥в ≥ти в орган≥зован≥й владою колон≥, а йшов п≥д уже забороненим б≥ло-червоно-б≥лим прапором в лавах орган≥зац≥њ Ђ¬етерани Ч за демократ≥юї.
„ому Ѕиков не звернувс¤ особисто до президента крањни за допомогою, ¤кщо в нього були проблеми, здивувавс¤ Ћукашенко на зустр≥ч≥ з письменниками. —правд≥, президент щедрий ≥ ласкавий до тих, хто в≥дкрито п≥дтримуЇ його л≥н≥ю, п≥дписуЇ колективн≥ листи з потр≥бноњ нагоди. Ќин≥, прим≥ром, Ћукашенко заклопотаний долею ще одного б≥лоруського класика Ч ≤вана Ўам¤к≥на Ч њхню зворушливу зустр≥ч, обставлену з≥знанн¤ми в любов≥ й пошан≥, широко транслювало державне телебаченн¤. Ћукашенко хоче заохотити письменника держутриманн¤м, однак ≥з дел≥катних м≥ркувань пропонуЇ, щоб до групи п≥дтримуваних ув≥йшло ще к≥лька р≥внозначних письменник≥в Ч таких –ада б≥лоруських письменник≥в дос≥ не змогла п≥д≥брати.
Ћукашенко недвозначно висловлюЇ свою позиц≥ю до Ђписьменницького цехуї: Ђя вас п≥дтримуватиму, але т≥льки на основ≥ взаЇмност≥ї. Ћо¤льн≥ до влади д≥¤ч≥ культури отримують шанс на державне житло, держдотац≥њ та держзамовленн¤.
ƒержавна газета Ђ«намено юност≥ї з номера в номер публ≥куЇ, прим≥ром, художньо-документальну пов≥сть ¬олодимира якутова Ђќлександр Ћукашенкої. ѕрозањк обеззброююче просто пише в класичн≥й рад¤нськ≥й манер≥ Ђ...Ѕезмежна й безкорислива любов до матер≥-батьк≥вщини Ѕ≥лорус≥. ¬она притаманна й ќлександру √ригор≥йовичу Ћукашенку, чолов≥ку чесному ≥ щирому, високоморальному ≥ скромному. ” нього один критер≥й Ч благо народу та користь сусп≥льствуї. ÷¤ книжка незабаром вийде у св≥т, обнад≥юЇ газета.
ћ≥нськ
є179 19.09.98 Ђƒеньї
ѕри використанн≥ наших
публ≥кац≥й посиланн¤ на газету обов'¤зкове. © Ђƒеньї
Ќовини сайту | Ѕ≥лорусь - ”крањна | ¬асиль Ѕиков | ‘орум
