ѕисьменник ¬асиль Ѕ» ќ¬: –еальн≥ трансформац≥њ в пострад¤нських крањнах можлив≥ т≥льки тод≥, коли зм≥нитьс¤ весь склад сусп≥льства
≤нтерв'ю вз¤в ¬алентин ѕ”—“ќ¬ќ…“, Ђƒеньї, √ельс≥нки (по телефону)
 ¬ј—»Ћ№
Ѕ» ќ¬ |
јвтор твор≥в, що принесли йому визнанн¤ на батьк≥вщин≥ ≥ за кордоном: Ђ“рет¤ ракетаї (1962 р.), Ђћертвим не бол¤чеї (1966 р.), Ђ ругл¤нський м≥стї (1969 р.), Ђ—отниковї (1970 р.), Ђƒожити до св≥танкуї (1973 р.), Ђ«нак б≥диї (1982 р.), Ђ ар'Їрї (1986 р.), Ђ” туман≥ї (1987 р.). «араз проживаЇ у ‘≥нл¤нд≥њ.
Ч як≥ уроки XX стол≥тт¤ ¬и вважаЇте найважлив≥шими дл¤ подальшого розвитку цив≥л≥зац≥њ?
Ч ћабуть, найважлив≥шим ¤вищем XX стол≥тт¤ ви¤вилос¤ банкрутство комун≥стичноњ ≥дењ. ќск≥льки саме в XX стол≥тт≥ виникла перша комун≥стична держава ≥ в XX стол≥тт≥ вона припинила своЇ ≥снуванн¤. ” цьому ≥ пол¤гаЇ суть вс≥Їњ ц≥Їњ ≥дењ, ¤ка ви¤вилас¤ малоспроможною в нов≥тн≥й ≥стор≥њ. ÷е ≥ Ї найважлив≥ший урок стол≥тт¤, ¤ке йде в≥д нас.
Ч як≥ тенденц≥њ розвитку людства на меж≥ стол≥ть непоко¤ть ¬ас найб≥льше?
Ч Ќедостатн¤ спроможн≥сть демократичноњ ≥дењ. ќск≥льки той досв≥д, ¤кий мають пострад¤нськ≥ держави, показуЇ, що на демократичному шл¤ху вони не скоро дос¤гнуть добробуту ≥ щаст¤ саме тому, що демократична ≥де¤, ¤ка знайшла ¤скраве вт≥ленн¤ на «аход≥, годитьс¤ не дл¤ вс≥х народ≥в. ќсобливо це стосуЇтьс¤ —х≥дноњ ™вропи, а може, й —ходу взагал≥. ÷е вказуЇ на недостатн≥сть демократичноњ ≥дењ. ≤ це мене хвилюЇ, оск≥льки ≥ншоњ позитивноњ ≥дењ на меж≥ стол≥ть ми поки не маЇмо.
Ч як ¬и ставитес¤ до твердженн¤, що XX стол≥тт¤ з його в≥йнами та соц≥альними катакл≥змами засв≥дчило: л≥тература за попередн≥ в≥ки не справилас¤ ≥з завданн¤м вихованн¤ людини в дус≥ ≥деал≥в гуман≥зму?
Ч Ќапевно, це так. ¬с¤ р≥ч у т≥м, що, окр≥м ≥деал≥в гуман≥зму, л≥тература не маЇ б≥льш ефективних засоб≥в гуман≥стичного вихованн¤ людини. ’оч би ¤кою не була дол¤ гуман≥зму, в≥н, ¤к ≥ ран≥ше, залишаЇтьс¤ св≥тлою над≥Їю дл¤ всього мистецтва ≥ в наступному стол≥тт≥.
Ч ћ≥сце ≥ роль нац≥ональноњ культури в систем≥ св≥товоњ культури. як≥ вони зараз ≥ ¤кими ¬и хот≥ли б њх бачити?
Ч як в≥домо, св≥това культура складаЇтьс¤ з нац≥ональних культур. ўо вищий р≥вень нац≥ональних культур, що вагом≥ший внесок цих культур у св≥тову, то ¤скрав≥ша ≥ значн≥ша св≥това культура. “ому все в област≥ св≥товоњ культури залежить в≥д њњ складових, в≥д нац≥ональних культур. ќстанн≥м часом нац≥ональн≥ культури опин¤ютьс¤ в стан≥ утисненост≥ з боку њњ майже антипода Ч масовоњ культури. ” цьому криЇтьс¤ безперечна небезпека масовоњ культури дл¤ нац≥ональноњ культури. ≤ нев≥домо, ¤к буде продовжуватис¤ не т≥льки розвиток нац≥ональних культур, а й њхнЇ ≥снуванн¤ перед лицем масовоњ культури, що захлестуЇ людство дедал≥ б≥льше.
Ч яка, на ваш погл¤д, роль особистост≥ в соц≥ально-пол≥тичних трансформац≥¤х, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в пострад¤нських крањнах?
Ч ¬она, зв≥сно, залишаЇтьс¤ високою. јле особист≥сть, ¤ка перебуваЇ в стан≥ пригн≥ченост≥, ¤к це було в тотал≥тарному сусп≥льств≥, не може самореал≥зуватис¤, само≥дентиф≥куватис¤. “ому роль особистост≥ перебуваЇ в пр¤м≥й залежност≥ саме в≥д демократичного стану сусп≥льства, в≥д ступен¤ його свободи. Ѕо не можна бути в≥льною особист≥стю у скутому сусп≥льств≥. “ут з'¤вл¤Їтьс¤ дуже складна кол≥з≥¤, коли одне перебуваЇ в залежност≥ в≥д ≥ншого. “обто у скутому сусп≥льств≥ не може бути в≥льноњ особистост≥, водночас сусп≥льство, що складаЇтьс¤ з≥ скутих особистостей, не може бути в≥льним.
Ч ј роль особистост≥ в пол≥тиц≥?
Ч я гадаю, що вона багато в чому визначаЇтьс¤ нашим нещодавн≥м пострад¤нським минулим. Ѕо саме Ђпол≥тична особист≥стьї не викор≥нила чимало рецидив≥в старого тотал≥тарного сусп≥льства. Ѕо все залежить в≥д ступен¤ њњ зв≥льненн¤ в≥д колишн≥х м≥ф≥в, в≥д колишн≥х ≥деал≥в, ¤к≥ вже в≥джили.
Ч як ¬и вважаЇте, хто з пол≥тик≥в пострад¤нських крањн в≥дпов≥даЇ тому, що ¬и щойно сказали?
Ч √адаю, що н≥хто, ¤кщо мати на уваз≥ д≥ючих пол≥тик≥в. «в≥сно, Ї пол≥тики, ¤к≥ в≥дпов≥дають високим вимогам, ¤к≥ висуваютьс¤ до пол≥тичноњ особистост≥, але вони не перебувають на високих ключових постах чи при влад≥. ¬они т≥льки на п≥дход≥ до нењ. ≤ вони, природно, в≥дчувають на соб≥ вс≥л¤ку протид≥ю ¤к з боку влади, так ≥ електорату.
Ч “обто ¬и вважаЇте, що реальн≥ трансформац≥њ в пострад¤нських товариствах станутьс¤ тод≥, коли до влади прийдуть пол≥тики нового покол≥нн¤?
Ч Ќ≥, ¤ вважаю, що реальна трансформац≥¤ можлива лише п≥сл¤ того, ¤к зм≥нитьс¤ весь склад сусп≥льства. “обто коли зак≥нчитьс¤ ход≥нн¤ по пустел≥, котре продовжувалос¤ прот¤гом багатьох дес¤тир≥ч, коли зм≥н¤тьс¤ покол≥нн¤ ≥ прийдуть нов≥. Ќавр¤д чи найближче майбутнЇ об≥ц¤Ї нам щось св≥тле.
є124 10.07.99 Ђƒеньї
ѕри використанн≥ наших
публ≥кац≥й посиланн¤ на газету обов'¤зкове. © Ђƒеньї
