я ѕ–ј√Ќ”¬ —¬ќЅќƒ»...

¬алентина ѕ»—јЌ—№ ј

¬≥дкритт¤ дл¤ мене абсолютно неймов≥рне: в≥домий рад¤нський ≥ б≥лоруський письменник ¬асиль Ѕиков живе в Ќ≥меччин≥! ≥лька покол≥нь людей на просторах колись супердержави виховувалис¤ на його творах. ¬≥н ув≥йшов у л≥тературу воЇнними пов≥ст¤ми, що вражали правдою про ƒругу св≥тову в≥йну, про ¤ку знаЇ не з чужих вуст: був моб≥л≥зований уже наступного року п≥сл¤ њњ початку. ѕ≥хотинець, артилерист, один ≥з тих, хто мав стати гарматним мТ¤сом. јле в≥н уц≥л≥в ≥ згодом розпов≥в нам про кровожерлив≥сть ≥ жорсток≥сть в≥йни ≥ про те, ¤к у ц≥й б≥йн≥ все-таки виживала всепереможна любов ≥ люд¤н≥сть.

ѕеребудову в≥н сприйн¤в ¤к довгождану можлив≥сть зм≥нити егоњстичний прокомун≥стичний статус держави. « √орбачовим Ѕиков повТ¤зував над≥њ на свободу ≥ дл¤ свого народу. ¬≥н був одним з орган≥затор≥в ≥ активним учасником Ѕ≥лоруського народного фронту.

ј пот≥м у його Ѕ≥лорус≥ запанував Ћукашенко. ≤ Ѕикову, що н≥коли не у¤вл¤в себе в≥д≥рваним в≥д р≥дноњ земл≥, довелось њњ залишити. “епер в≥н на запрошенн¤ н≥мецького ѕ≈Ќ-клубу живе в Ѕерл≥н≥, за 40 хвилин њзди електричкою в≥д столиц≥, у хпенику. —еред виструнчених у небо ¤линок стоњть затишний будинок, де Ѕиков орендуЇ квартиру та мешкаЇ з дружиною.

ѕисьменник зустр≥чаЇ мене б≥л¤ хв≥ртки. ѕ≥дн≥маЇмос¤ гарними деревТ¤ними сходами, ≥ ¤ бачу на ст≥н≥ аф≥шу з його портретом, ¤ка пов≥домл¤Ї про лекц≥ю письменника в Ѕерл≥нському ун≥верситет≥. Ѕиков по¤снюЇ: Ђ√осподин¤ будинку вир≥шила зробити мен≥ приЇмне...ї

ћи влаштувалис¤ на затишн≥й кухн≥. ¬и¤вл¤Їтьс¤, це його улюблене м≥сце в осел≥. Ѕиков звично заварюЇ м≥цну каву, ≥ ¤ слухаю його розпов≥дь про нин≥шню Ѕ≥лорусь. Ќе хочетьс¤ в≥рити, що вс≥ ц≥ страшн≥ под≥њ в≥дбуваютьс¤ в крањн≥, ¤ку ¤ добре знаю ≥ люблю ≥ ¤ка завжди здавалас¤ мен≥ близькою та зрозум≥лою. ¬они здаютьс¤ наст≥льки неймов≥рними, що схож≥ на к≥но про диктатуру в ¤к≥йсь ≥нш≥й, нев≥дом≥й ≥ далек≥й крањн≥. јле доброд≥й, котрий про них розпов≥даЇ, усе це пережив сам...

Ч ¬асилю ¬олодимировичу, ви були одним з найактивн≥ших учасник≥в горбачовськоњ перебудови. ¬и у¤вл¤ли, куди йде ц¤ величезна держава?

Ч уди ми йдемо Ч питанн¤ завжди сакраментальне. ƒл¤ мене тод≥ важливе було ≥нше Ч зв≥дки ми вийшли. ј вийшли ми з комун≥стичноњ пр≥рви, куди нас завели всупереч вол≥ народу, всупереч ус≥м законам ≥стор≥њ та зв≥дки ми дос≥ не спромоглис¤ остаточно викараскатис¤. ћен≥ було ¤сно, що рано чи п≥зно нам доведетьс¤ зв≥дти вибиратис¤, ≥ коли ћихайло √орбачов зробив перший св≥й крок у потр≥бному напр¤мку, ¤ прив≥тав його. ѕрив≥тав ¤ також ™льцина за його перш≥, хоча й не в усьому лог≥чн≥ та усп≥шн≥ кроки. ћи прив≥тали давно назр≥лий розпад рад¤нськоњ ≥мпер≥њ та здобутт¤ довгожданого суверен≥тету колишн≥ми республ≥ками —–—–. јле дуже скоро в Ѕ≥лорус≥ запанував колгоспно-парт≥йний режим Ћукашенка, й усе покотилос¤ назад. —итуац≥¤ при цьому пог≥ршилас¤ тотальною кризою економ≥ки, культури, морал≥...

Ч јле ж громад¤ни Ѕ≥лорус≥ за нього голосували...

Ч “ак, але були п≥дступно ошукан≥. ¬ласне кажучи, Ћукашенко н≥чого нового не винайшов. ¬≥н д≥¤в, ¤к ≥ багато цин≥чних пол≥тик≥в сьогоденн¤ й минулого. ѕеред виборами об≥ц¤в те, чого в≥д нього хот≥ли, п≥сл¤ вибор≥в нав≥ть прийн¤в прис¤гу на демократичн≥й (в≥дносно) онституц≥њ п≥д нац≥ональною символ≥кою та б≥лоруським прапором, аби в≥дразу ж скасувати цю онституц≥ю. —имвол≥ку зам≥нено старою, рад¤нською. ѕот≥м шл¤хом референдуму по сут≥ л≥кв≥дував нац≥ональну мову та вс≥ паростки демократичних свобод у держав≥. „и можна в таких випадках нар≥кати на народ, ¤кий голосував по сут≥ за ≥ншу програму й за ≥ншого президента?

Ч јле в народу Ї ел≥та Ч ≥нтел≥генц≥¤, що перебуваЇ в опозиц≥њ до влади...

Ч ≤нтел≥генц≥¤ не мовчала. јктивно д≥¤в опозиц≥йний до режиму Ќародний фронт, ¤кий ≥ складавс¤ переважно з ≥нтел≥генц≥њ. ћи по¤снювали народу, чим Ї Ћукашенко, чий в≥н пол≥тичний продукт. “а ба, народ послухавс¤ тих, кого звик слухатис¤ за роки комун≥стичноњ диктатури Ч на чийому боц≥ була сила. “акою силою в Ѕ≥лорус≥ були й залишаютьс¤ комун≥сти, њхн¤ ≥деолог≥¤ та практика, ≥ це, можливо, найстрашн≥ше в наш≥й ≥стор≥њ.

Ч Ћюди п≥дтримують њх?

Ч ” ц≥й п≥дтримц≥ спрацьовуЇ не так розум, ¤к ≥нстинкт. Ћюди в≥дчувають, що в цих умовах найкращим з ус≥х можливих дл¤ них Ї саме Ћукашенко, ≥ не виключено, що тут вони мають рац≥ю. Ѕо в обстановц≥ повного розвалу економ≥ки, ф≥нанс≥в, с≥льського господарства саме Ћукашенко може забезпечити виживанн¤. Ќе розвТ¤же проблему виходу з кризи, але, можливо, не дасть померти. ≤нша р≥ч, у ¤кий спос≥б? Ќарод про способи не думаЇ. —пособи Ћукашенка дл¤ нормального демократичного сусп≥льства неприйн¤тн≥, це придушенн¤ прав людини, демагог≥¤, авантюризм. ѕрим≥ром, Ћукашенко пов≥домл¤Ї про створенн¤ в Ѕ≥лорус≥ 300-тис¤чного в≥йськового угрупованн¤ дл¤ захисту –ос≥њ в≥д Ќј“ќ. ƒивно, нереально, абсурдно зрештою? јле дл¤ рос≥йськоњ пол≥тичноњ ел≥ти ц≥лком зручно, ≥ вона на вс≥х р≥вн¤х п≥дтримуЇ режим Ћукашенка, забезпечуЇ його особисту владу. ѕоки що в Ѕ≥лорус≥. ’арактерно, що з певного часу на Ћукашенка починаЇ зважати й «ах≥д, пол≥тику ¤кого загалом зрозум≥ти можна: адже Ћукашенко сидить на трубах з нафтою та газом, ¤к≥ –ос≥¤ качаЇ в зах≥дн≥ держави. „ого варте свав≥льному, непередбачуваному Ћукашенку њх перекрити?

Ч ќтже, ≥нтел≥генц≥¤ н≥чого не змогла зробити?

Ч « самого початку приходу до влади Ћукашенка ми прагнули по¤снити народов≥, що несе з собою од≥озний режим. јле президент дуже скоро перекрив нам ус≥ можливост≥, позбавивши опозиц≥ю вс≥х мас-мед≥а. Ќац≥ональне телебаченн¤, рад≥о, вс≥ багатотиражн≥ газети було п≥дпор¤дковано президенту, над ≥ншими встановлено найжорстк≥шу цензуру. Ћукашенко ц≥лком в≥дверто проголосив курс на л≥кв≥дац≥ю суверен≥тету Ѕ≥лорус≥, введенн¤ њњ до складу –ос≥њ, що рад≥сно сприйн¤ло рос≥йське кер≥вництво на чол≥ з ™льциним, а згодом ≥ ѕут≥ним. ѕ≥дписано сотн≥ р≥зноман≥тних угод про створенн¤ сп≥льних орган≥в та сп≥льного з –ос≥Їю ур¤ду на чол≥ з в≥домим Ѕород≥ним. ≤де¤ так званоњ Ђсоюзноњ державиї з участю злод≥њв та авантюрист≥в Ч не б≥льше н≥ж блеф ≥ означаЇ прим≥тивний аншлюс, ¤кого з притаманним йому цин≥змом ≥ домагаЇтьс¤ президент Ѕ≥лорус≥. ѕро все це чимало було сказано в незалежн≥й прес≥ –ос≥њ та Ѕ≥лорус≥. ѕро моЇ ставленн¤ до згаданоњ авантюри висловивс¤ ≥ ¤ в низц≥ статей та ≥нтервТю, опубл≥кованих у ћ≥нську, ћоскв≥ та за кордоном, що, певна р≥ч, не пройшло повз увагу Ћукашенка. ¬≥дреагував в≥н моментально. ѕроти мене й к≥лькох ≥нших письменник≥в Ч член≥в Ѕ≥лоруського ѕ≈Ќ-клубу Ч розгорнули безпрецедентну кампан≥ю наклеп≥в ≥ дискредитац≥њ. «винуваченн¤ висувалис¤ найбезглузд≥ш≥, але завжди ефектн≥ Ч дестаб≥л≥зац≥¤ внутр≥шньоњ обстановки, сп≥вроб≥тництво з ÷–”, з силами св≥тового с≥он≥зму, звТ¤зок ≥з жидомасонами. ≤ цьому багато хто пов≥рив. Ћюди звикли в≥рити, що президент ≥з його всюдисущими спецслужбами знаЇ про своњх п≥дданих щось таке, що недоступне перес≥чному громад¤нинов≥, котрий не читаЇ опозиц≥йних газет ≥ коротаЇ довг≥ вечори перед телев≥зором, у ¤кому регул¤рно, часом по к≥лька раз≥в на тиждень, виступаЇ велеречивий Ћукашенко. –≥к тому мене нагородили незалежною рос≥йською прем≥Їю Ђ“р≥умфї, що викликало гн≥вний подив б≥лоруського президента, ¤ким в≥н не звол≥каючи под≥ливс¤ з б≥лоруським народом. Ќ≥ ¤, н≥ моњ друз≥ не могли н≥кому н≥чого по¤снити, бо давно були позбавлен≥ доступу до засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. «рештою настав момент, коли ¤ в≥дчув, що ризикую п≥ти стопами тих б≥лоруських пол≥тик≥в ≥ журнал≥ст≥в, котр≥ опинились у вТ¤зниц¤х, ем≥грували чи просто зникли нев≥домо куди. јле ¤ не пол≥тик, а лише письменник, отож ≥ вир≥шив скористатис¤ запрошенн¤м письменницького парламенту в —трасбурз≥ й вињхати з Ѕ≥лорус≥. ѕоки що тимчасово.

Ч як≥ почутт¤ охопили вас при цьому?

Ч јвжеж, кепськ≥ почутт¤. я б≥лоруський письменник ≥, природно, стурбований долею крањни, в ¤к≥й народивс¤ та прожив чимало рок≥в. јле це зовс≥м не означаЇ, що ¤ виступаю проти життЇвих ≥нтерес≥в ≥нших народ≥в. —п≥в≥снуванн¤ в доброму сус≥дств≥ Ч неодм≥нна умова сучасноњ цив≥л≥зац≥њ при в≥льному мультикультурному процес≥ та взаЇмокультурному збагаченн≥. ѕрактикована б≥лоруським режимом програма л≥кв≥дац≥њ б≥лоруськоњ мови, на мою думку, не що ≥нше, ¤к л≥нгвоцид, злочин перед народом ц≥Їњ крањни, 80 в≥дсотк≥в ¤кого становл¤ть б≥лоруси.

Ч ¬и Ч у Ќ≥меччин≥. як вам тут живетьс¤?

Ч √адаю, будь-¤к≥ умови тут будуть кращими в≥д тих, що залишилис¤ на батьк≥вщин≥. Ќайважлив≥ше Ч тут ¤ знайшов спок≥й, нормальн≥ умови дл¤ зан¤ть л≥тературою. “ут в≥дпала потреба реагувати на кожне цебро бруду, ¤ким у Ѕ≥лорус≥ раз у раз поливали мою голову. ѕовертаючись увечер≥ до своЇњ осел≥, ¤ не ризикую зустр≥ти в темному п≥дТњзд≥ к≥лькох мордоворот≥в у камуфл¤ж≥, хоча й розум≥ю, зазвичай, що в диктатор≥в завжди руки довг≥. я вд¤чний моњм н≥мецьким друз¤м ≥ колегам, котр≥ виклопотали дл¤ мене можлив≥сть проживанн¤ в Ќ≥меччин≥.

Ч ¬и так багато писали про в≥йну й н≥мц≥в, ¤к≥ у ваших творах виступають узагальненим образом агресора, що у¤вити вас на проживанн≥ в Ќ≥меччин≥ дуже важко...

Ч Ѕачте, Ќ≥меччина за повоЇнний час дуже зм≥нилас¤. ” пол≥тику й економ≥ку прийшла нова генерац≥¤. —учасн≥ н≥мц≥ Ч це все-таки не т≥, з котрими нам довелос¤ мати справу на пол¤х кривавоњ в≥йни. ÷е ≥нш≥, ≥ нер≥дко дуже хорош≥ люди. ћати з ними справу легко та просто. √оловне, нам немаЇ про що сперечатис¤ ≥ немаЇ чого д≥лити. ѕроцеси демократизац≥њ, що в≥дбувалис¤ в Ќ≥меччин≥ прот¤гом повоЇнних рок≥в, найблаготворн≥шим чином позначилис¤ на зм≥н≥ св≥домост≥ й того покол≥нн¤, що воювало. ƒл¤ мене це було, можливо, найщаслив≥шим в≥дкритт¤м. ¬ажливо також, що тут мене розум≥ють ≥ усв≥домлюють усю складн≥сть моњх в≥дносин з владою Ѕ≥лорус≥. ƒос≥ в Ќ≥меччин≥ вийшло в переклад≥ н≥мецькою мовою близько 20 моњх книжок, багато тутешн≥х читач≥в знають мене ¤к автора. р≥м того, прот¤гом майже 20 рок≥в ¤ сп≥вроб≥тничав з н≥мецькими гуман≥тарними орган≥зац≥¤ми, прим≥ром, з акц≥Їю Ђ—покутаї. «а мого спри¤нн¤ н≥мецьк≥ волонтери прињжджали в Ѕ≥лорусь, у спалену ’атинь, працювали також у л≥карн¤х, дит¤чих садках, ≥ б≥лоруси бачили в них нових н≥мц≥в, зовс≥м не схожих на тих, ¤к≥ запамТ¤талис¤ з час≥в в≥йни. ” цьому сп≥вроб≥тництв≥ зм≥нювалось ≥ моЇ ставленн¤ до Ќ≥меччини. ≤стор≥¤ повна парадокс≥в, один з ¤ких пол¤гаЇ в тому, що за повоЇнн≥ роки багато хто з моњх земл¤к≥в, люди одного з≥ мною покол≥нн¤ Ч ¤к би це мТ¤кше сказати Ч стали моњми ≥дейними опонентами, тод≥ ¤к колишн≥ противники перетворилис¤ на друз≥в та однодумц≥в.

Ч як ви ставитес¤ до такого пон¤тт¤, ¤к Ђпровина н≥мецького народуї?

Ч я дуже багато думав над цим ≥ д≥йшов висновку, що, мабуть, не варто надм≥рно н≥ боготворити, н≥ обожнювати народ. ÷е пон¤тт¤ загалом важко визначити. ¬≥доме досить цин≥чне визначенн¤ його, дане одним ≥з недавн≥х тиран≥в Ч ћао ÷зедуном: ЂЌарод Ч чистий аркуш пап≥русу, на ¤кому можна накреслити будь-¤кий ≥Їрогл≥фї. ÷≥ ≥Їрогл≥фи прот¤гом вс≥Їњ ≥стор≥њ людства креслили на пап≥русах- народах р≥зн≥ Ђписар≥ї, а народам в≥дводилас¤ т≥льки одна функц≥¤ Ч вт≥лювати в житт¤ божев≥льн≥ ≥дењ своњх володар≥в-авантюрист≥в.

Ч „и зустр≥чаЇтес¤ ви тут ≥з колишн≥ми фронтовиками або людьми, котр≥ пережили ƒругу св≥тову в≥йну? як≥ враженн¤ в≥д цих зустр≥чей?

Ч “ак≥ зустр≥ч≥ в≥дбуваютьс¤ переважно на так званих читанн¤х моњх твор≥в. якось одна н≥мкен¤ запитала мене: Ђ„ому рад¤нськ≥ партизани воювали не за правилами ≥ вбивали полонених н≥мецьких сол-дат≥в?ї ƒовелос¤ по¤снити њй, що вс¤ минула в≥йна йшла не Ђза правиламиї. ≤ цю Ђнеправильн≥стьї породила передус≥м ≥дейна порочн≥сть обох режим≥в, про що ¤ багато писав напередодн≥ 50-р≥чч¤ нашоњ перемоги, спод≥ваючись, що настав час глибинного осмисленн¤ головних урок≥в ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. јле ¤ помиливс¤, осмисленн¤ њњ залишилос¤ на старому, пропагандистському р≥вн≥. ј мо¤ концепц≥¤ будувалас¤ на тому, що н≥мецький нацизм Ч найб≥льше зло нов≥тньоњ ≥стор≥њ, так, але було й ≥нше зло. ≤ те й ≥нше усп≥шно робили сп≥льну дл¤ них справу Ч знищували р≥д людський. Ќав≥ть тепер важко визначити, ¤ке з них дос¤гло б≥льшого, ¤кщо з≥ скрупульозною точн≥стю п≥драхувати вс≥ њхн≥ кривав≥ жертви Ч у концтаборах, в≥йнах, революц≥¤х, репрес≥¤х, голодоморах, класов≥й та расов≥й боротьб≥. ќбТЇднаними зусилл¤ми людство перемогло нацизм, тим самим зм≥цнивши б≥льшовизм, давши йому можлив≥сть поневолити народи —х≥дноњ ™вропи, ¤к≥ нав≥ть тепер, коли впала останн¤ комун≥стична ≥мпер≥¤, так т¤жко вибираютьс¤ з-п≥д њњ уламк≥в. ѕеремогою над н≥мецьким нацизмом скористалис¤ переможц≥ з≥ —ходу не на благо соб≥, а на шкоду. як ≥накше можна по¤снити, що народи переможених крањн у результат≥ власноњ поразки зум≥ли побудувати миролюбн≥, демократичн≥ сусп≥льства, тод≥ ¤к народи-переможц≥ б≥льш ¤к на п≥встол≥тт¤ погрузнули в безнад≥йн≥й деспот≥њ?

ясна р≥ч, заслуговують осуду всього людства злочини г≥тлер≥вц≥в проти мирного населенн¤ моЇњ батьк≥вщини. јле н≥мецький народ, здаЇтьс¤, щиро усв≥домив њх ≥ в особ≥ своњх л≥дер≥в не раз пока¤вс¤. Ќ≥мц≥ намагаютьс¤ також (хоча б почасти) компенсувати працю силом≥ць вивезених у рейх сх≥дних прац≥вник≥в. јле ж ≥ на –ад¤нськ≥й јрм≥њ, ¤ка представл¤ла –ад¤нський —оюз, лежить провина за неаби¤к≥ злочини проти людства, скоЇн≥ на зайн¤тих нею територ≥¤х Ќ≥меччини та ≥нших крањн. —творенн¤ антидемократичного режиму Ќƒ– ≥з його сатанинською Ђштаз≥ї, буд≥вництво Ѕерл≥нськоњ ст≥ни, кривав≥ придушенн¤ масових виступ≥в протесту в Ќ≥меччин≥, ”горщин≥, „ехословаччин≥, Ч х≥ба це не злочини, за ¤к≥ н≥хто н≥ з колишнього —–—–, н≥ з його наступник≥в ≥ не збираЇтьс¤ ка¤тис¤? я писав про це ш≥сть рок≥в тому. Ќа жаль, мого погл¤ду на цю кардинальну проблему не сприйн¤ли в пострад¤нських республ≥ках, зокрема й у –ос≥њ. ¬т≥м, тепер це стало зрозум≥ло. –ос≥йське ≥мперське кер≥вництво тод≥ було заклопотане п≥дготовкою такоњ необх≥дноњ дл¤ нього Ђмалоњ, переможноњї в≥йни в „ечн≥, ¤ку дос≥ не може зак≥нчити.

Ч ўо вийшло за ц≥ роки з-п≥д пера письменника Ѕикова?

Ч “очн≥ше було б запитати, що ¤ написав, бо з публ≥кац≥Їю написаного справи складн≥. ƒержавн≥ видавництва на батьк≥вщин≥ дл¤ мене малодоступн≥, ¤кщо не геть закрит≥. ƒе¤к≥ з так званих незалежних вибачливо по¤снюють, що моњ книжки не належать до ринковоњ л≥тератури, видавати њх збитково. Ќевеликими тиражами њх еп≥зодично друкують у де¤ких заруб≥жних б≥лоруських видавництвах у крањнах Ѕалт≥њ, ѕольщ≥. ѕро гонорари ¤ вже нав≥ть не запитую, бо знаю, що грошей у видавц≥в давно немаЇ. Ќа щаст¤, твори малих жанр≥в час в≥д часу публ≥куютьс¤ в московських л≥тературних часописах, ф≥нансованих фондом —ороса. ≥лька рок≥в посп≥ль цей фонд ф≥нансово п≥дтримував ≥ б≥лоруську незалежну пресу, поки його з≥ скандалом не вигнали з крањни.

” Ќ≥меччин≥ ¤ звернувс¤ до нового дл¤ себе жанру Ч притч≥. ÷е, ¤к в≥домо, дуже давн≥й жанр, але ви¤вилос¤, що саме в≥н найб≥льш Їмно спроможний змалювати мораль ≥ под≥њ нашоњ д≥йсност≥.

Ч як≥ паралел≥ з сьогодн≥шн≥м житт¤м, ≥ не т≥льки з б≥лоруським, ви проводите у своњх притчах?

Ч я пишу про людей, тотал≥таризм ≥ тиран≥ю, про мутац≥ю морал≥ п≥д впливом деспотичноњ влади, про беззахисн≥сть маленькоњ людини й марноту њњ спод≥вань на правду та справедлив≥сть. √адаю, ц≥ теми актуальн≥ завжди, ≥ не т≥льки дл¤ б≥лоруськоњ ≥стор≥њ. „астина притч уже побачила св≥т у незалежн≥й б≥лоруськ≥й прес≥. “епер њх назбиралос¤ на невеличку книжку. —под≥ваюс¤, що коли-небудь зТ¤витьс¤ можлив≥сть њх видати.

Ч ≤ ви хочете п≥сл¤ таких паралелей повернутис¤ в Ѕ≥лорусь?

Ч «наЇте, у мене завжди були перманентн≥ труднощ≥ з владою. “а колись ¤ був молодий ≥ вт≥шав себе: переживу! як пережив —тал≥на, ’рущова, ЅрежнЇва, багатьох ≥нших фельдфебел≥в в≥д культури —–—– ≥ Ѕ≥лорус≥. јле нин≥шн≥х, схоже, пережити не вдастьс¤ Ч занадто велика р≥зниц¤ у в≥ц≥.

Ч Ќостальг≥¤ не дошкул¤Ї?

Ч „удовий рос≥йський письменник ¬≥ктор Ќекрасов, ≥з ¤ким ¤ дружив у —оюз≥ й п≥сл¤ його ем≥грац≥њ зр≥дка зустр≥чавс¤ за кордоном, одного разу сказав стосовно ностальг≥њ: Ђ оли мене нав≥дуЇ це в≥дчутт¤, ¤ спускаюс¤ на вулицю, йду за сус≥дн≥й р≥г, купую газету Ђѕравдаї Ч ≥ ностальг≥ю ¤к рукою зн≥маЇї. “ут ¤ також маю змогу купувати де¤к≥ б≥лоруськ≥ газети...

Ќовини сайту | Ѕ≥лорусь - ”крањна | ¬асиль Ѕиков | ‘орум