ѕарт≥¤ воювала. « ким?

“епер це загальновизнаний факт, що не лише крањна, а й њњ кер≥вна сила Ч парт≥¤ б≥льшовик≥в Ч вступила в другу св≥тову в≥йну не п≥дготовленою в ус≥х в≥дношенн¤х. ѕроте ≥накше не могло й бути. «робивши ставку на в≥чну дружбу з √≥тлером, —тал≥н усю парт≥йну пропаганду ор≥Їнтував на протисто¤нн¤ з Уангло-американським ≥мпер≥ал≥змомФ. « початком в≥йни у ™вроп≥ висв≥тленн¤ њњ в рад¤нськ≥й прес≥ велос¤ т≥льки за пов≥домленн¤м Ќ≥мецького ≥нформбюро (за зразком ¤кого було створене й –ад¤нське ≥нформбюро), газети й рад≥о пов≥домл¤ли про блискуч≥ перемоги славного вермахту у ‘ранц≥њ, ёгослав≥њ, Ќорвег≥њ. „ервоноарм≥йц≥ виховувалис¤ в атмосфер≥ дружби з н≥мецькими солдатами, а на гарн≥зонних стр≥льбищах сто¤ли р¤ди м≥шеней з характерним силуетом англ≥йського во¤ка, до ¤кого мало звикнути око стр≥льц¤. ¬с¤ ц¤ величезна орган≥зац≥йно-пропагандистська система, ор≥Їнтована на випадок в≥йни з у¤вним супротивником, притьмом зруйнувалас¤ 22 червн¤ 1941 року, ¤к, ут≥м, ≥ вс¤ ота нањвна й помилкова воЇнна доктрина.

Ќедавн≥ парторги ≥ парт≥йн≥ секретар≥, ¤к≥ н≥коли дос≥ не служили у в≥йську, пригвинтили в петлиц≥ шпали й ромби ≥ нар≥вн≥ з кадровими командирами заходилис¤ керувати в≥йськами. яке було це кер≥вництво, вийшло на¤в уже в перш≥ м≥с¤ц≥ в≥йни. ™ чимало св≥дчень жахливоњ ситуац≥њ, хаосу, дурнуватих р≥шень, патолог≥чноњ помисливост≥ й донос≥в, незр≥дка створюваноњ за участ≥ пол≥тичних ком≥сар≥в. Ѕагато командир≥в ≥ генерал≥в стали жертвами т≥Їњ ситуац≥њ.

Ќ≥мецький вермахт, ¤к в≥домо, не мав пол≥тичного апарату, управл≥нн¤ на вс≥х р≥вн¤х зд≥йснювалос¤ високоп≥дготовленим кадровим командним складом. —уд¤чи з усього, √≥тлер не терп≥в в арм≥њ пол≥тикан≥в, баз≥к, людей некомпетентних у своњй справ≥. Ќе в≥дразу, але й —тал≥н нарешт≥ збагнув, що отой ≥нститут пол≥тком≥сар≥в перемоги йому не принесе, що ефективно керувати в≥йськами може лише командний склад на основ≥ принципу Їдиноначальност≥. ÷¤ обставина змусила його в найт¤жчий пер≥од в≥йни вл≥тку 1942 р. л≥кв≥дувати ≥нститут пол≥тком≥сар≥в.

¬еличезна к≥льк≥сть компарт≥йних функц≥онер≥в, зрозум≥ло, не мала жодного бажанн¤ розлучатис¤ з Уавангардною роллюФ ≥ йти в стр≥лецьк≥ ланцюги, де житт¤ було коротшим за за¤чий хв≥ст. —тал≥н це розум≥в. ѕопередн≥й ≥нститут в≥н зам≥нив на новий (проте таким, що мало чим одр≥зн¤вс¤ в≥д попереднього) Ч ≥нститутом заступник≥в командир≥в по пол≥тичн≥й частин≥. Ўпали й ромби в петлиц¤х пол≥тскладу залишилис¤ попередн≥ми, лише зам≥сть нарукавних ком≥сарських з≥рок в кутиках петлиць зТ¤вилис¤ емблеми род≥в в≥йськ, спец≥ал≥стами ¤ких притьмом стали недавн≥ пол≥тпрац≥вники. Ќу й, ¤сна р≥ч, фах≥вц¤ми з пропаганди та орган≥зованост≥, ¤коњ, зрештою њм н≥коли не вистачало.

÷≥Їњ нелегкоњ пори, коли з нашоњ недавньоњ ≥стор≥њ щезаЇ багато б≥лих пл¤м, коли спростовуютьс¤ пропагандистськ≥ м≥фи, настав час усе зТ¤сувати ≥ щодо ц≥Їњ Ч одн≥Їњ з найпоширен≥ших ≥ тривких оман минулоњ в≥йни.