Д   ОБРИВЕЧІР ПАМ’ЯТЬ :. А на могилі – великий сірий камінь Шлях у Вічність, устелений волошками

«Вертання» – таку назву має 23-хвилинна стрічка білоруських митців, презентація якої з нагоди перших [насправді, треба думати, других] роковин пам’яті національного письменника Білорусі Василя Бикова відбулася в Києві. Свою документальну картину Віктор Корзун (режисер) та Кася Комоцька (відома співачка, продюсер) привезли в Україну не випадково. Адже до її створення долучився наш письменник В’ячеслав Медвідь, який був свідком і учасником жалобної ходи за труною великого сина славного народу.

Автори фільму показали не сам  похорон, а панораму невимовно тяжкої і гіркої скорботи білоруської нації. У день прощання із Василем Биковим на вулиці Мінська вийшло стільки народу, що влада боялася, аби така жалобна хода не переросла в акцію протесту, бо письменник з кінця 90-х років перебував у еміграції, а точніше – у вигнанні. І до того його спонукала саме влада, в опозиції до якої він перебував. Письменник знаходив притулок у Фінляндії, Німеччині, Чехії, але вмирати приїхав на Батьківщину.

– Василь Биков – це наше сумління, щирість, віра і непохитність, – сказав Віктор Корзун (білоруси спілкувалися із журналістами своєю рідною мовою).

– Багато політиків бачили в ньому президента Білорусі. І він таки міг повторити шлях свого чеського побратима Вацлава Гавела. Це та особистість, яка могла б об’єднати і згуртувати націю.

Саме цього боявся Олександр Лукашенко, який письменника називав не по імені та прізвищу, а «гетатчелавек». Він вимагав, аби з труни небіжчика зняли національний біло-червоний прапор. Та заборони його народ не сприйняв.

Три години рухався велелюдний людський потік, над головами засмучених шанувальників творчості письменника майоріли-таки біло-червоні знамена. А дорогу у вічність йому встелили волошками – синіми-синіми, як літнє небо.

За панорамними кадрами упродовж 23 хвилин звучить голос письменника – інтерв’ю, яке він дав ще 1993 року, але із певних причин ніхто його не почув і не прочитав. Червоною ниткою через нього проходить переконання великого білоруського патріота, що нація без свободи не може вважатися здоровою. Від волі ніхто не може відмовитися, бо це – дар Божий.

– «Вертання» уже побачили в Польщі, Литві, сподіваємося, що й на українському телебаченні стрічка з’явиться, – зауважила Кася Комоцька. – У Білорусі нашому фільму шлях на телеекран закритий, допоки у ній пануватиме влада Лукашенка.

Василь Биков похований поряд з Володимиром Мулявіним і Петром Машеровим. На його могилі встановили великий сірий камінь, привезений із Фінляндії.

Він залишив свій слід і на нашій землі – на Кіровоградщині є меморіальна плита, де викарбувано його ім’я, як полеглого бійця Великої Вітчизняної війни. Але він вижив…

Новини сайту | Білорусь - Україна | Василь Биков | Форум